ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БЕРЕЖИЦЬКИЙ ПРОКІП

  Бібліографічне посилання: Степанков В.С. БЕРЕЖИЦЬКИЙ Прокіп [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Berezhytskyj_P (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БЕРЕЖИЦЬКИЙ ПРОКІП

БЕРЕЖИЦЬКИЙ Прокіп (р. н. і р. с. невід.) – чигиринський полковник, генеральний суддя. Походив із шляхетської родини Семена Бережицького, яка проживала у Київському воєводстві й перебувала у родинному зв'язку з Б.Хмельницьким (Б. був небожем гетьмана). З початком національної революції 1648–1676 брав активну участь у боротьбі за визволення України. Восени 1648 – козац. отаман у м. Ніжин. Значиться в козац. реєстрі з 1649. Служив у Чигиринській сотні Чигиринського полку. Брав участь у квітневих укр.-рос. переговорах 1658 в Москві щодо придушення повстання проти гетьмана І.Виговського, яке очолювали полтав. полк. М.Пушкар і кошовий Я.Барабаш. У період міжусобної війни 1658– 63 (див. Громадянські війни другої половини 1650–першої половини 1660-х років в Україні) Б. відійшов від активної політ. і військ. діяльності.

Перебуваючи від 1658 на посаді чигиринського полковника, у серп. 1665 підтримав обрання гетьманом П.Дорошенка. У квіт. 1666 їздив у складі посольства до Варшави обстоювати інтереси Укр. козац. д-ви. Очевидно, наприкінці 1660-х рр. став ген. суддею. Протягом 1668–72 підтримував П.Дорошенка в його боротьбі з претендентами на гетьман. булаву П.Суховієм і М.Ханенком. У листі до польс. короля Міхала-Корибута Вишневецького (лют. 1671), написаному спільно з ін. ген. суддею – С.Половцем, засвідчив підтримку городовим козацтвом і старшиною політики П.Дорошенка. Разом з ін. старшинами в лют. 1671 звернувся з листом до запороз. козацтва, в якому засуджувалися умови Острозького договору 1670 з Річчю Посполитою. На поч. 1674 Б. їздив на Запорозьку Січ, щоб досягти політ. порозуміння із запорожцями. Після капітуляції П.Дорошенка у верес. 1676 перед військами кн. Г.Ромодановського та І.Самойловича залишився в Чигирині. Подальша доля невідома.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Костомаров Н.И. Руина. В кн.: Костомаров Н.И. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования, кн. 6, т. 15. СПб., 1905
  2. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльності. Нью-Йорк, 1985
  3. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 10. К., 1998.

Посилання:
  • БАРАБАШ ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ
  • ЧИГИРИН-ДІБРОВА
  • ЧИГИРИНСЬКИЙ ПОЛК
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУДДЯ
  • ГРОМАДЯНСЬКІ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1650 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1660-Х РОКІВ
  • ХАНЕНКО МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • МІХАЛ-КОРИБУТ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ, МІХАЛ-ТОМАШ-КОРИБУТ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НІЖИН
  • ПОЛОВЕЦЬ СЕМЕН
  • ПУШКАР МАРТИН
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОМОДАНОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СУХОВІЄНКО ПЕТРО
  • ВАРШАВА
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)