ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БІБЛІОГРАФІЯ НАЦІОНАЛЬНА

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В., Е. БІБЛІОГРАФІЯ НАЦІОНАЛЬНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bibliohrafiia_natsionalna (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БІБЛІОГРАФІЯ НАЦІОНАЛЬНА

БІБЛІОГРАФІЯ НАЦІОНАЛЬНА – вид бібліографії, що забезпечує облік документів, ств. або виданих певною нацією на її етнічній тер., а також документів, які ств. або видані за територіальними межами її суцільного проживання, але пов'язані з нею змістом, мовою, походженням авторів. Б. н. називають "візитною карткою національної культури" (Т.Тодоров-Боров). Бази даних з Б. н. "живлять" усе розмаїття сучасних інформаційно-бібліографічних систем, мереж, програм – нац. і міжнар., універсальних і галузевих, держ. і приватних. За хронол. ознакою документів, які обліковуються, розрізняють: ретроспективну нац. бібліографію (РНБ) та поточну нац. бібліографію (ПНБ). РНБ обліковує документи, нагромаджені за певний період, а ПНБ систематично реєструє нові документи. Осн. функції ПНБ – регулярність обліку й оперативність інформування. РНБ існує від 16 ст.: її започаткували роботи англійців Дж.Бейла (1548) і Е.Маунселла (1595), італійця А.Доні (1550–51), французів Ф.Делакруа де Мена (1584) та А. дю Вердьє (1585), поляка Ш.Старовольського (1627). На поч. 19 ст. з'являється ПНБ, що зумовлено потребами книжкової торгівлі та науки. Не останню роль тут зіграли потреби цензури. Першим періодичним вид. ПНБ стала "Бібліографія Французької імперії". За декретом Наполеона I вона друкувалася як тижневик. У 60–70-х рр. 18 ст. у працях француза Г.Дебюра та австрійця М.Дениса вже вживається власне термін "Б. н.". Визначення Б. н. все ще є складною справою. Сучасні зх. вчені при цьому акцентують увагу, як правило, на об'єкті бібліогр. обліку, приділяють більше уваги ПНБ. Так, американка Е.Коновер пише: "Ідеальна бібліографія (мається на увазі ПНБ) створюється на основі повного переліку всіх книг, документів, брошур, періодичних видань та інших друкованих матеріалів, що опубліковані в межах однієї країни за попередній рік або з меншим інтервалом". Її співвітчизник Л.Ліндер вважає, що нац. бібліографічний покажчик має відображати: вид., випущені на тер. даної країни; всі матеріали про дану країну, незалежно від місця їхнього випуску; публікації мовою країни; твори вихідців із даної країни, незалежно від місця їхнього проживання; твори представників корінної національності цієї країни, незалежно від місця народження і проживання; вид., що друкуються для даної країни поза її тер. Визначення терміна "Б. н." пов'язують на Зх. також з ідеологією програми Універсального бібліографічного обліку (УБО), яка зорієнтована на облік творів, що вийшли на тер. окремої країни і підпадають під дію закону про обов'язковий примірник. Отже, поняття "Б. н." охоплює: бібліографію вид., що вийшли на тер. проживання певного народу (д-ви); бібліографію вид., що вийшли певною мовою (мовами), незалежно від тер.- держ. кордонів; бібліографію, що має предметно-етнічні ознаки, а також бібліографію вид. про країну, які вийшли за кордоном, зарубіжні вид. нац. авторів чи вид. вихідців із даної країни (останні називають екстеріорикою). Бібліографію, що базується на держ.-тер. принципі обліку, часто називають держ. Для народів, які здавна мають нац. д-ву, Б. н. може збігатися з держ., якщо в межах останньої обліковується все, що виходить на даній тер. та держ. мовою, незалежно від держ. кордонів. Наприклад, у Франції держ. бібліографія є саме такою. Облік тут відбувається на основі закону про обов'язковий примірник і договорів із зарубіжними фірмами, які займаються проблемами бібліографії у своїх країнах. Для тоталітарних д-в, які контролюють усю продукцію, що видається в країні, держ. бібліографія не враховує екстеріорику, оскільки, за логікою тоталітарної думки, та суперечить держ. інтересам. Нації, які тривалий час не мали держ. незалежності, дотримуються принципу, що Б. н. має обліковувати вид., не беручи до уваги, де вони надруковані, крім того, під нац. книгодруком вони розуміють і книги, що виходили мовою пануючої нації. Останнє особливо актуальне для України, адже на її тер. книгодрукування провадилося польс., рос., нім. та ін. мовами. Повна тотожність можлива між держ. бібліографією та ПНБ. Однак принципи відбору та обліку РНБ часто не збігаються з обліком держ. бібліографії. Серед інституцій, які можуть виконувати функцію створення Б. н. – бібліографічний ін-т, книжкова палата, нац. центр документалістики тощо, – найбільш відповідною цій функції є нац. б-ка (НБ) – гол. бібліотечна установа д-ви, що відповідає за збирання і збереження всієї книжкової продукції країни, а також іноз. літ.

НБ розглядає Б. н. як одну з неодмінних своїх функцій. Поряд з функціями створення повного фонду – вид., що публікуються в країні, зберігання депозитарного примірника нац. публікацій, підбору іноз. літ. – існують і суто бібліографічні: публікація ПНБ, планування та координація бібліографічної інформації, що створюється в країні, а також складання РНБ. Про це не раз зазначалось у документах ЮНЕСКО, Міжнар. федерації бібліотечних асоціацій та установ, Міжнар. федерації з документації тощо. За підтримки ЮНЕСКО були здійснені дослідження, результати яких допомогли впровадити програму нац. бібліографічного обліку (програма УБО). Реалізація програми УБО НБ розвинених країн світу пожвавила процес створення Б. н. у країнах Африки, Океанії, Пд. Америки.

Сьогодні гол. орг-цією в Україні, яка відповідає за стан робіт в галузі держ. бібліографії і, зокрема, здійснює повний стат. облік, комплектування й зберігання друкованої продукції країни (т. зв. документальна пам'ять України), є не НБ, а Книжкова палата України. Це зумовлено історичним минулим укр. держави, її входженням від 1922 по 1991 до складу СРСР.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Тюлина Н.И. О некоторых аспектах культурной миссии национальных библиотек. "Советское библиотековедение", 1990, № 4
  2. Гуменюк М.П. Підсумки необхідні: До проблеми створення повної бібліографії української книжки. В кн.: Біля джерел української радянської бібліографії. К., 1991
  3. Beaudiquez M. National Bibliography as Witness of National Memory. "IFLA Journal", 1992, N 2, vol. 18
  4. Голобуцький П.В., Жлудько Е.М. "Державна" та "національна" бібліографія: визначення понять. В кн.: Національна бібліографія: стан і тенденції розвитку. Матеріали міжвідомчої наукової конференції 13–14 квіт. 1994, м. Київ. К., 1995
  5. Омельчук В.О. Національна бібліографія України: тенденції розвитку, проблеми розробки. "Бібліотечний вісник", 1995, № 5
  6. Сенченко Н.И., Васильев А.В. Информационные продукты Книжной палаты Украины. В кн.: Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. Ялта, 1996
  7. Голобуцький П.В. Проблеми створення сучасної моделі національної бібліографії. "Рукописна і книжкова спадщина", 1996, вип. 3
  8. Левин Г.Л. Национальная библиография: Структура. История. Перспективы. "Мир библиографии", 1998, № 1.

Посилання:
  • КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ, КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ ІМЕНІ ІВАНА ФЕДОРОВА
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ЮНЕСКО, ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ З ПИТАНЬ ОСВІТИ, НАУКИ І КУЛЬТУРИ

  • Пов'язані терміни:
  • БІОГРАФІСТИКА
  • ІСТОРИЧНА БІБЛІОГРАФІЯ УКРАЇНІКИ
  • КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ, КНИЖКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ ІМЕНІ ІВАНА ФЕДОРОВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)