Бібліографічне посилання: Ульяновський В.І., О БІДНОВ Василь Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bidnov_V (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БІДНОВ Василь Олексійович (псевд.: В.Широчанський, В.Степовий, В.Поперешній; 14(02).01. 1874–01.04.1935) – укр. історик, бібліограф, архівіст, дослідник історії Церкви. Н. в с. Широке (нині с-ще міськ. типу Дніпроп. обл.) в родині заможних селян. Закінчив Херсон. духовне уч-ще (1889), Одес. духовну семінарію (1896), Київ. духовну акад. (1902). Брав активну участь у діяльності "Семінарської громади". Викладав в Астраханській (1902–03) та Катериносл. (з 1905) духовних семінаріях. Від 1903 у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) – пом. інспектора, викладач. Брав участь у роботі Катериносл. вченої архів. комісії та катериносл. "Просвіти". Редагував "Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. Секретар Катериносл. вченої архів. комісії (1906– 09). 1909 отримав ст. магістра богослов'я. Разом з Д.Дорошенком видавав тижневик "Дніпрові хвилі" (1910–14). Засн. Катериносл. єпархіального церк.-археол. к-ту (1911). Від 1917 редагував часописи "Степ" та "Вісник товариства “Просвіта”". Чл. Товариства українських поступовців (1909), Української партії соціалістів-федералістів (1917). Чл. Української Центральної Ради (1917–18). Від 1918 – екстраординарний проф.,від 1919 – декан богословського ф-ту Українського державного Кам'янець-Подільського університету. Від 1921 – на еміграції. Засн. і ректор Укр. нар. ун-ту в Ланцутському таборі для інтернованих 1921 (див. Ланцут). Викладав історію Церкви в Кременецькій духовній семінарії (1921– 22). Редагував двотижневик "Православна Волинь" (1921–22). Проф. Українського вільного університету в Празі, Української господарської академії в Подєбрадах (1922–28) та Українського високого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова. З 1928 – проф. богословського ф-ту Варшавського ун-ту. Дійсний чл. Церк.-істор. та археол. т-ва при Київ. духовній акад., Укр. наук. т-ва у Києві та НТШ. Почесний чл. Катеринославського обласного музею ім. О.Поля. Фундатор та перший секретар Українського історично-філологічного товариства (1923–29), один із фундаторів Музею визвольної боротьби України (обидва – у Празі). Автор праць з історії Катеринославщини, запороз. козацтва, історії Церкви, освіти та к-ри, укр. історіографії, зокрема студій про Д.Антоновича, М.Грушевського, О.Лазаревського, 0М.Петрова, А.Скальковського, Є.Сіцінського, К.Харламповича, 0Д.Яворницького та ін., архівознавства, бібліографії, мемуаристики, біографістики, у т.ч. розвідок про митрополита Макарія (Булгакова), єпископа Василія (Богдашевського), І.Глобу, П.Калнишевського, Г.Каплуна, О.Русова, В.Сокальського, Ф.Фомича, К.Шейковського, Я. та І.Шиянів та ін., а також описів Катериносл. духовної семінарії та Катериносл. єпархії. Опублікував комплекс документів Січового архіву з останніх десятиліть існування запороз. козацтва.