ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ 16-17 СТ.

  Бібліографічне посилання: Грєхова Н.В. БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ 16-17 ст. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bielhorodska_oboronna (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ 16-17 СТ.

БЄЛГОРОДСЬКА ОБОРОННА ЛІНІЯ 16–17 ст. (Бєлгородська черта) – лінія оборонних укріплень на пд. кордоні Рос. д-ви (Московії), створена наприкінці 16–17 ст. для захисту нас. від грабіжницьких наскоків крим. та ногайських татар (див. Ногайська орда). Починалася від Охтирки, прямувала до Бєлгорода, Острогозька (нині Воронезької обл.), Воронежа й Тамбова (нині міста в РФ), перетинаючи Кальміуський шлях (Усерд, нині с. Стрєлецьке), Муравський шлях (Короча) та Ізюмський шлях (Яблунов, нині всі у Бєлгородській обл., РФ). Перші міста-фортеці – Воронеж та Бєлгород (від назви останнього виникла й назва всієї оборонної лінії) були засновані наприкінці 16 ст. На поч. 40-х рр. 17 ст. було збудовано ще 18 міст-фортець, які мали артилерію, і створено 2 укріпрайони. Прикордонні загони, сформовані для служби в цих містах, комплектувалися з укр. слобідських козаків та селян, рос. служилих людей (стрільців, козаків та пушкарів), їх заг. чисельність перевищувала 10 тис. осіб. Уряд частково переселяв сюди людей з пн. областей. Нас. укріплених міст займалося землеробством, тваринництвом, полюванням, рибальством, бортництвом, а також зобов'язане було охороняти Б.о.л. Окремі міста-фортеці, найважливіші з яких були кам'яні, контролювали рух по шляхах; у місцях переходу нас. через Б. о. л. будувалися опорні пункти з дерев'яними вежами, підйомні мости, "засічні ворота", остроги. Між ними на лісових ділянках було утворено суцільні завали-засіки, на відкритих ділянках – систему ровів, частоколів та валів. Для полегшення нагляду та охорони засіки ділилися на окремі ланки. Ліси, де проходили укріплені лінії, було заборонено вирубувати, і вони називалися заповідними. Наприкінці 17 ст., після приєднання Лівобережної України та подальшого розширення на пд. тер. Рос. д-ви, Б.о.л. втратила своє значення.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х., 1918
  2. Новосельский А.А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII в. М.–Л., 1948
  3. Загоровский В.П. Белгородская черта. Воронеж, 1969
  4. История Украинской ССР, т. 2. К., 1982.

Посилання:
  • ІЗЮМСЬКИЙ ШЛЯХ
  • КАЛЬМІУСЬКИЙ ШЛЯХ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ
  • ОХТИРКА

  • Пов'язані терміни:
  • БАКАЇВ ШЛЯХ
  • ІЗЮМСЬКИЙ ШЛЯХ
  • ЛАНДМІЛІЦІЯ, УКРАЇНСЬКА ЛАНДМІЛІЦІЯ
  • ОХТИРКА
  • ОСТРОГОЗЬК
  • РОСІЯНИ В УКРАЇНІ
  • ШЕРЕМЕТЄВ ВАСИЛЬ БОРИСОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)