ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БІЛОРУСЬ, РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ

  Бібліографічне посилання: Вівчарик М.М. БІЛОРУСЬ, Республіка Білорусь [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bilorus (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БІЛОРУСЬ, РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ

БІЛОРУСЬ, Республіка Білорусь (Бєларусь) – д-ва, розташов. в Сх. Європі. Тер. 207,6 тис. км². Нас. 10,019 млн осіб (2001): білоруси – 81,2 %, росіяни – 11,4 %, поляки – 3,9 %, українці – 2,4 %. Столиця – м. Мінськ. Адм.-тер. поділ: 6 областей, 118 сільс. р-нів, 25 р-нів у містах, 104 міста і 108 с-щ міськ. типу. Держ. мови – білорус. і рос. Грошова одиниця – білорус. рубєль. Б. – чл. ООН (1945) і СНД (1992). У трав. 1997 Б. підписала договір про союз з Росією.

Дипломатичні відносини України з Б. встановлено 27 груд. 1991. Б. – одна з трьох колиш. республік СРСР (Білорус. РСР, РРФСР і УРСР), керівники яких підписали Біловезьку угоду про створення СНД 1991.

Між Україною і Республікою Білорусь підтримуються торгово- екон. зв'язки. Б. традиційно по- стачає в Україну трактори, сільгоспмашини, багато синтетичних волокон, а також калійні добрива. Україна направляє в Республі- ку Білорусь соняшникову олію, складну техніку, трансформатори та ін.

На тер. Б. проживає 240,5 тис. українців. Найбільш компактно вони розселені в Гомельській (68 тис.) та Брестській (60 тис.) областях. Бл. половини українців (45,4 %) вважають укр. мову своєю рідною мовою. Крім того, як засвідчує перепис, ще 16,4 % українців в Б. вільно володіють українською.

Динаміка чисельності українців у Б. у 2-й пол. 20 ст. була такою: 1959 їх налічувалося 131,1 тис. (1,6 % від усього нас.), 1970 – 190,8 тис. (2,1 %), 1979 – 231 тис. (2,4 %), 1989 – 290 тис. (2,8 %).

Пд.-зх. ч. тер. сучасної Білорусі, що розташов. між ріками Зх. Буг, Прип'ять (прит. Дніпра), Ясельда (прит. Прип'яті) та Нарев і відома як Берестейська земля, є, на думку деяких дослідників, продовженням укр. етнічної тер. Це Малоритський, Кам'янецький, Брестський, Жабинковський, Березовський, Дрогичинський, Івановський, Пінський, Столінський, а також частково Пружанський, Ганцевицький, Івацевицький, Ляховицький і Лунінецький р-ни Брестської області. Проте питання укр.-біло- рус. етнічно-тер. розмежування в пд.-зх. і пд. частинах цієї д-ви є складним. Внаслідок того, що нас. Берестейщини в одних переписах уважалося як українці, а в ін. – як білоруси, дані щодо чисельності укр. діаспори в Білорусі непевні. Так, за переписом нас. 1897 більшість нас. Берестейщини була віднесена до українців (407 тис.). Етнографи того часу констатували, що й частину нас. деяких ін. регіонів Б. за мовою можна зарахувати до українців. Моск. діалектологічна комісія Петерб. АН 1914 відносила берестейський мовний масив до пн.-укр. мовних говірок. Згідно з Брестським мирним договором УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918, Берестейщина входила до складу Української Народної Республіки. Однак у пізніших переписах більшість жителів Берестейщини реєструвалася уже як білоруси. Зокрема, згідно з даними переписів 1926 – в СРСР і 1931 – в Польщі, число українців у Б. становило лише 34,5 тис. осіб.

У 1920-х рр. на Берестейщині діяло т-во "Просвіта", яке, зокрема, організувало культ.-освіт. курси, де слухачі вивчали укр. мову, історію та географію. В часи польс. панування (до 1939) влада, прагнучи ополячити місц. нас., не визнавала його належності до укр. етносу й називала "поліщу- ками". Від 1939, коли ця тер. ввійшла до складу Білорус. РСР, місц. нас. стало вважатися білорусами. Однак 1939 в Бересті (Бресті) ще працювала укр. б-ка, а в сільс. місцевості – 127 хат-читалень "Просвіти"; 1939/40 навч. р. діяло 49 укр. шкіл. У подальші роки діяльність укр. культ.-освіт. закладів у Б. була згорнута.

Ситуація почала змінюватися в 1990-х рр., коли відновився рух за нац.-культ. відродження українців Б. Найпомітніше ці процеси відчувалися саме на Берестейщині. У лют. 1990 в Бресті засноване Укр. громад.-культ. об-ня Брестської обл. "Берестейщина" (голова правління – М.Козловський). Гол. метою об-ня є захист етнічної ідентичності укр. нас. Берестейщини, збереження та подальший розвиток укр. мови, к-ри, традицій, вивчення своєї історії. Осередки об-ня створені в Бресті, Брестському, Кам'янецькому, Дрогичинському, Кобринському, Жабинковському та Пінському р-нах. Під егідою об-ня працює Укр. нар. ун-т к-ри, з квіт. 1991 виходить газ. "Голос Берестейщини". У трав. 1994 в Бресті розпочала роботу укр. б-ка, яка фактично виконує функції укр. культ.-інформаційного центру. На вимогу укр. громади укр. мова вивчається в кількох школах Кобринського і Дрогичинського районів.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Дністрянський М.С. Кордони України. Львів, 1992
  2. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. Львів, 1993
  3. Його ж. Географія України, кн. 1–2. Львів, 1994
  4. Леонюк В. Словник Берестейщини. Львів, 1996
  5. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. К., 1999.

Посилання:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЗЕМЛЯ, БЕРЕСТЕЙЩИНА
  • БІЛОВЕЗЬКА УГОДА ПРО СТВОРЕННЯ СНД 1991
  • БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ 9 ЛЮТОГО 1918 Р.
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

  • Пов'язані терміни:
  • АНТОНОВИЧА ВОЛОДИМИРА КИЇВСЬКА ШКОЛА ІСТОРИКІВ
  • БІСМАРК ОТТО ЕДУАРД ЛЕОПОЛЬД ФОН ШЬОНГАУЗЕН
  • ГАРКУША (ГОРКУША, ОРКУША) ФИЛОН
  • ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗАЛЄСЬКИЙ БРОНІСЛАВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)