ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БІЛОРУСИ В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Вівчарик М.М. БІЛОРУСИ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bilorusy_Ukraini (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БІЛОРУСИ В УКРАЇНІ

БІЛОРУСИ В УКРАЇНІ За даними перепису 2001, білоруси зай- мають в Україні третє місце за чисельністю (після українців і росіян) – 275,8 тис. осіб, що становить 0,6 % нас. країни. Разом з українцями й росіянами білоруси належать до сх. слов'ян. Перша згадка про поселення білорусів на етнічній укр. тер. стосується раннього середньовіччя. Значна кількість білорусів замешкала в Україні в 16–17 ст. Селилися вони переважно в містах: Києві, Черкасах, Каневі, Звенигородці, Луцьку. В степовому Придніпров'ї осідали відхідники з білорус. земель, що займалися рибальством і мисливством. У 2-й пол. 18 ст. в Новоросії виникає чимало військ. поселень з білорусів у зв'язку з необхідністю захисту пд. земель від турец.-татар. нападів (села Бармашове, нині Жовтневого р-ну, та Явкине, нині Баштанського р-ну, обидва Миколаїв. обл.).

Від 2-ї пол. 19 ст. характер та спрямування міграційних процесів дещо змінюється. У зв'язку з вичерпанням фонду вільних земель на пд. України більшість білорус. переселенців цього періоду, зрештою, ставали робітниками на пром. підпр-вах Поділля, а також Донбасу й Придніпров'я, які швидко розвивались. Індустріальна праця й міськ. спосіб життя значно прискорили процеси розмивання й асиміляції білорус. нас. України. Цьому значно сприяли близькість мов та спорідненість к-р двох сусідніх народів, що мали також чимало спільних рис у госп. житті й побуті. Особливої інтенсивності асиміляційні процеси набули вже в 20 ст. Нині для білорусів характерним є, як правило, дисперсне розселення по всій тер. України. Найбільше їх проживає в Донец. обл. (44,5 тис. осіб), Дніпроп. обл. (29,5 тис.), АР Крим (29,2 тис.), Луган. обл. (20,5 тис.), м. Київ (16,5 тис.) та Харків. обл. (14,7 тис.). У пограниччі з Білоруссю частка білорусів серед усього нас. дуже незначна: виділяється в цьому відношенні Рівнен. обл., де чисельність білорусів становить 11,8 тис. осіб.

За даними соціологічних опитувань, на поч. 1990-х рр. 35,5 % Б. в У. вважали рідною мовою білорус., 55,2 % – рос., 9,3 % – укр.

Як засвідчили дослідження укр. учених кін. 1980-х – серед. 1990-х рр., освіт. й заг. трудовий потенціал білорус. етнічної групи досить високий, а її етнокульт. життя поступово пробуджується. Інтереси Б. в У. представляють кілька т-в, зокрема Білорус. культ.- освіт. т-во (АР Крим), Т-во білорус. к-ри ім. М.Богдановича (Запоріз. обл.), Білорус. т-во ім. Ф.Скорини (м. Львів) та інші.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. К., 1993
  2. Заставний Ф.Д. Географія України, кн. 1–2. Львів, 1994
  3. Пономарьов А.П. Українська етнографія. К., 1994
  4. Етнічний довідник, ч. 2. К., 1996
  5. Наулко В.І. Хто і відколи живе в Україні. К., 1998
  6. Рудницька Т.М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін. К., 1998.

Посилання:
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КАНІВ
  • КИЇВ
  • ЛУЦЬК
  • НОВОРОСІЙСЬКИЙ КРАЙ, НОВОРОСІЯ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ЗВЕНИГОРОДКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)