ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БОГОМИЛЬСТВО

  Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. БОГОМИЛЬСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bogomylstvo (останній перегляд: 16.12.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БОГОМИЛЬСТВО

БОГОМИЛЬСТВО – середньовічне дуалістичне єретичне вчення. Виникло в 10 ст. в Болгарії, близьке до малоазійського павликанства (сусідня візант. Фракія була місцем заслання багатьох павликан). Засн. вчення вважають болг. попа Богомила. Б. не визнавало божественного походження матеріального світу, сприймало людське життя як вічну боротьбу Духа за звільнення від кайданів матерії. Не визнавало й людської природи Ісуса Христа. Традиційно спрямовувалося проти офіц. к-ри Візантії, намагалося дотримуватися егалітарності, засуджувало багатство та експлуатацію людини. Прийняту Б. дуалістичність світу калькувала і соціальна організація їхніх громад, які складалися з мирян та "досконалих". Побут останніх нагадував чернецтво. "Досконалих", до яких могли належати як чоловіки, так і жінки, ніколи не було багато (у 13 ст., під час найширшого побутування Б., на сотні тисяч віруючих – не більше 4 тис.). На чолі окремої громади зазвичай стояв учитель із 12 "апостолами" при ньому. До нагромадження ієрархічних структур ставлення було, швидше, негативне, хоча є згадки про богомильського "діда" (єпископа) в Боснії. Пристрасть богомилів до вчительства сприяла створенню численних апокрифічних переказів, які користувалися великою популярністю. Осн. джерелами з догматики Б. є антибогомильські твори болг. пресвітера Козьми (10 ст.) та візант. автора Євфимія Зігабена (Зигадена) (11 ст.).

Б. мало два осн. вогнища – в Болгарії і Боснії, згодом поширилося по всьому Балканському п-ві, сягнуло Італії (патарени), Пд. Франції (катари, альбігойці) та деяких ін. європ. країн. Проіснували богомили до 17 ст., відчутно вплинувши на нар. к-ру та фольклор багатьох народів, у т.ч. українців (у межах т.зв. другого балканського впливу).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Ангелов Д. Богомилството в България. София, 1961
  2. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К., 1992
  3. Остроґорський Ґ. Історія Візантії. Львів, 2002.

Посилання:
  • ВІЗАНТІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЄРЕСІ
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КВАЗІЦИВІЛІЗАЦІЇ
  • МАКЕДОНІЯ, РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)