ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БОЙКІВЩИНА

  Бібліографічне посилання: Ісаєвич Я.Д. БОЙКІВЩИНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bojkivschyna (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БОЙКІВЩИНА

БОЙКІВЩИНА – історико-етногр. регіон в Укр. Карпатах, що охоплює пд. гірські ч. Івано-Франк. і Львів. обл. і пн. ч. Верховинської смуги Закарп. обл. На сх. межує з Гуцульщиною по р. Лімниця (прит. Дністра), на зх. – з Лемківщиною по р. Солинка (прит. Сану, нині в межах Польщі). Назва Б. походить від етногр. групи українців, відомої як бойки.

Нині осн. центри Б.: м. Турка, смт Бориня (Турківський р-н Львів. обл.), м. Сколе, смт Верхнє Синьовидне, м. Старий Самбір, смт Воловець, с. Сойми (Міжгірський р-н Закарп. обл.).

У культ. й екон. житті Б. значну роль відігравали підгірські міста і с-ща: на пн. – Самбір, Борислав, Дрогобич, Долина, Калуш, Болехів; на пд. – Свалява, Волове (нині смт Міжгір'я). Після Другої світової війни автохтонне нас. зх. Б., яка відійшла до Польщі, було переселене в Україну або депортоване на зх. і пн. терени Польщі.

Здавна основою с. госп-ва Б. було пастуше скотарство. В річкових долинах розвивалося землеробство. Деякі місцевості ( Стара Сіль, Нагуєвичі, нині с. Івана Франка Дрогобицького р-ну Львів. обл., та ін.) були осередками солеваріння. Мешканці бойківського с. Синевидсько-Вижнє (нині смт Верхнє Синьовидне) у 18 – на поч. 20 ст. вели міжнар. торгівлю фруктами.

Давність культ. традицій Б. засвідчує, зокрема, буд-во дерев'яних церков, які відзначаються досконалістю і красою пропорцій та майстерністю теслярської роботи. 1928 у Самборі засновано музей і т-во "Бойківщина", яке 1931–39 видавало історико-етногр. час. "Літопис Бойківщини". 1973 т-во відновлено у Філадельфії (США). 1991 відновлено музей і т-во "Бойківщина" в Самборі, у Дрогобичі видається час. "Бойки".

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Кирчів Р. Етнографічне дослідження Бойківщини. К., 1978
  2. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. К., 1983
  3. Онишкевич М. Словник бойківських говірок, ч. 1. К., 1984
  4. Бойківщина: Історія та сучасність. Матеріали Міжнародного історико-народознавчого семінару (Самбір, 14–16 вересня 1995). Львів–Самбір, 1995
  5. Сакральне мистецтво Бойківщини. Наукові читання пам'яті Михайла Драгана. Доповіді та повідомлення. 25–26 черв. 1995 р., м. Дрогобич. Дрогобич, 1997.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БОЙКИ
  • БОЛЕХІВ
  • БОРИСЛАВ
  • ДОЛИНА
  • ДРОГОБИЧ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГУЦУЛЬЩИНА
  • КАЛУШ
  • ЛЕМКІВЩИНА
  • МІЖГІР'Я
  • САМБІР
  • СКОЛЕ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАРА СІЛЬ, СМТ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАРИЙ САМБІР, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СВАЛЯВА , МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУРКА, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВЕРХНЄ СИНЬОВИДНЕ
  • ВОЛОВЕЦЬ

  • Пов'язані терміни:
  • БОЙКИ
  • ЕТНОГРАФІЧНІ РЕГІОНИ УКРАЇНИ
  • ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ РЕГІОН
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ЛАВРІВСЬКИЙ ІВАН (ІОАНН) ВАСИЛЬОВИЧ
  • МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ І ПОБУТУ У ЛЬВОВІ
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • САНОК
  • ТУРКА, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВЕРХОВИНЦІ
  • ЗУБРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)