ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БОЛГАРИ В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Павленко В.В. БОЛГАРИ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bolhary_Ukraini (останній перегляд: 15.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БОЛГАРИ В УКРАЇНІ

БОЛГАРИ В УКРАЇНІ Масове переселення болгар на пд. Російської імперії і заснування ними там колоній розпочалося в 2-й пол. 18 ст. і тривало до кінця 70-х рр. 19 ст. Цей процес був зумовлений пануванням Османської імперії в Болгарії, йому поклала край перемога Росії у російсько-турецькій війні 1877–1878.

Прагнучи освоїти слабо заселені пд. рубежі імперії, влада надавала переселенцям із-за кордону всілякі пільги: виділяла субсидії, земельні наділи (до 69 десятин), звільняла від військ. служби та сплати податків терміном до 7 років, гарантувала свободу віросповідання, госп. діяльності, утворення різних об'єднань тощо. Сприятлива політика Рос. імперії, а також висока агрономічна к-ра болгар, їх працьовитість, відносна самостійність і незалежність, хоча й підпорядкована общинному устрою, обумовили екон. розвиток г-ва колоністів.

Вони віддавали перевагу тваринництву (особливо вівчарству), землеробству (переважно вирощуванню зернових), городництву, садівництву, виноградарству і тютюнництву.

Певний час освітня і управлінська політика царату не суперечила інтересам болгар. Уже в 2-й пол. 19 ст. існувало 50 болг. початкових шкіл (в яких навчалося бл. 2,5 тис. учнів), а також функціонували болг. г-зія в Болграді і центр. болг. уч-ща у Преславі (нині село Приморського р-ну Запоріз. обл.) і Комраді (нині місто, Молдова). Місцева болг. адміністрація – сільс. збори і волосні управи – будувалася на виборних засадах і підпорядковувалася рос. повітовим і губернським владним структурам.

Правовий статус болгар змінила реформа 1871, згідно з якою чужинці зрівнювалися в правах з корінним нас. імперії. По суті це була прихована форма їх русифікації. У законодавчому порядку діловодство в органах держ. і громад. управління переходило на рос. мову. Вона стала також обов'язковою мовою навчання в освітніх закладах. На поч. 20 ст. в Рос. імперії налічувалося понад 250 тис. болгар.

Певне нац. відродження болг. нац. меншини почалося в 20-х рр. 20 ст. Воно було пов'язане з політикою "забезпечення прав національних меншостей", на яку пішла більшовицька влада у тимчасових поступках своїм опонентам – нац. свідомим українцям і лідерам нац. меншин.

1925 на Мелітопольщині були створені Романівський (1926 перейменований на Коларівський) і Цареводарський (1926 переформований з існуючого, 1927 перейм. на Ботевський, який 1930 приєднано до Коларівського р-ну), 1926 на Одещині – Великобуялицький (1926 перейм. на Благоєвський), а 1927 в Першотравневому окрузі – Вільшанський болг. нац. р-ни. В болг. населених пунктах організовувалися болг. сільради (кількість яких з 1925 до 1938 зросла з 33 до 52), а в райцентрах – болг. суд. органи влади (т. зв. судово-слідчі камери).

У 20–30-х рр. 20 ст. виходила болг. мовою преса: центр. болг. газ. "Сьрп и чук", 1926 перейм. на "Сьветско село" і 1930 – на "Колективіст"; газ. органів Коларівського, Благоєвського і Вільшанського районних парт. і виконавчих к-тів – "Колективно поле", "Комунар", "Колхозен труд", журнали "Бьди готов!", "Млад ударник", "Агротехник". Виданням худож., сусп.-політ., учбової літ. займалися болг. сектори Всеукр. філії Центрвидаву (з 1926 по 1931) і Укрдержнацменвидаву (з 1932 по 1941).

У болг. р-нах функціонували болг. шк., кількість яких зросла з 43 у 1924 до 57 у 1938 і в яких навч. відповідно 4314 і 11 264 учні. Кадри для болг. р-нів готували створена 1926 Дніпроп. болг. парт. шк., переведена у наступному році до Одеси, Преславські пед. технікум і агропрофшкола та болг. сектори Одеських пед. та с.-г. ін-тів, мед. технікуму, театрального уч-ща.

Болг. театральне мист-во розвивалося завдяки діяльності театральної пересувної трупи і болг. театру-студії ім. Г.Димитрова (від- повідно ств. 1926 і 1934).

Наук. дослідження екон., етногр.-побутових, культ. особливостей болг. меншин здійснювала болг. секція Кабінету національних меншин при ВУАН.

Болг. нас. України, яке займалося переважно с. госп-вом, не оминула доля укр. селянства. Болгар, як і українців, розкуркулювали (заможних г-в у болгар було бл. 80 %), силоміць зганяли у колгоспи, репресували.

Із зміцненням тоталітарного більшовицького режиму в рад. влади відпала необхідність у заграванні з народами і нац. меншинами, які опинилися у складі СРСР. 1937 ліквідовуються адм.- тер. одиниці та культ.-освіт. заклади нац. меншин, в т. ч. і болг., припиняється вихід преси та літ. болг. мовою. У черв. 1944 під приводом того, що болгари нібито допомагали нім. військам, з Криму було депортовано 12,5 тис. болгар.

Нац. і культ.-освіт. відродження болг. нац. меншини розпочалося після відновлення 1991 держ. самостійності України, що взяла курс на створення реальних умов для рівноправного розвитку всіх етносів, які осіли на її тер. В Україні створюються умови для опанування болгарами рідної мови. Болг. мова як предмет вводиться у заг.-освіт., навч.-виховних закладах у місцях компактного проживання болгар. 1993 у м. Бол- град Одес. обл. відкрито болгаро-укр. г-зію. Учителів болг. мови і літ. готують Одес. і Львів. ун-ти, Ізмаїльський (Одес. обл.) і Бердянський (Запоріз. обл.) пед. ін-ти, а вчителів початкових класів і вихователів дошкільних закладів – Білгород-Дністровське (Одес. обл.) пед. уч-ще. В Одесі виходить болг. тижневик "Роден край" (додаток до газ. "Голос України"), в Криму і Одесі ведеться радіомовлення і телетрансляція болг. мовою. 1993 почала діяти Асоц. болг. нац.-культ. т-в і орг-цій України. Вона об'єднує 7 т-в, створених у містах Запоріжжя, Київ, Одеса, Болград, Білогірськ, Миколаїв та в смт Вільшанка. За переписом 2001, в Україні проживає 204,6 тис. болгар, у т. ч. в Одес. обл. – 150,6 тис., Запоріз. – 27,4 тис.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Державин Н.С. Болгарские колонии Новороссийского края. Херсонская и Таврическая губернии. Симферополь, 1908
  2. Його ж. Болгарские колонии в России. София, 1914
  3. Дякович Вл. Българите в Бесарабия: Кратък исторически очерк. София, 1930
  4. Сохань П.С. Очерки истории украинско-болгарских связей. К., 1976
  5. Забунов И.Д. Болгары юга России и национальное болгарское возрождение в 50–70-е гг. Кишинев, 1981
  6. Хаджиниколова Е. Българските преселници в южните области на Русия. 1856–1877. София, 1987
  7. Грек И., Червенков Н. Българите от Украйна и Молдова: минало и настояще. София, 1993
  8. Павленко В. Українсько-болгарські взаємини. 1918–1939 рр. К., 1995.

Посилання:
  • БІЛОГІРСЬК
  • БОЛГРАД
  • КАБІНЕТ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН ПРИ ВУАН
  • КИЇВ
  • МИКОЛАЇВ
  • ОДЕСА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1877–1878
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВІЛЬШАНКА
  • ЗАПОРІЖЖЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БОЛГРАД


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)