ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БОРЕЦЬКИЙ МИКОЛА

  Бібліографічне посилання: БОРЕЦЬКИЙ Микола [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Boretskyj_M (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БОРЕЦЬКИЙ МИКОЛА

БОРЕЦЬКИЙ Микола (19.12. 1879 – р. с. невід.) – учитель, церк. і громад. діяч, митрополит УАПЦ. Н. в м-ку Сарни Липовецького пов. Київ. губ. (нині село Монастирищенського р-ну Черкас. обл.) в родині священика. Навч. в Уманському духовному уч-щі; 1901 закінчив Київ. духовну семінарію. 1901–02 – учитель двокласної церк.-парафіяльної шк. в с. Липівка. Закінчив курси вчителів природознавства в Харкові, після чого працював у двокласній церк.-учительській шк. в с. Кирилівка Звенигородського пов. Київ. губ. (нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл.). 1904 висвячений на священика, був парохом Свято-Успенської церкви в с. Коханівка Він. пов. Подільської губ. (нині село Липовецького р-ну Він. обл.). Згодом його було переведено на парафію в с. Мала Жмеринка Він. пов. Подільської губ. (нині село Жмеринського р-ну Він. обл.). Від серп. 1909 – учитель Закону Божого у Жмеринській жін. та чол. г-зіях. Через утиски церк. начальства перейшов працювати до Він. учительського ін-ту, а незабаром за підозрою в політ. неблагонадійності його переведено до вчительської семінарії в м. Черкаси. Якийсь час служив священиком у м. Гайсин, викладаючи водночас Закон Божий у залізничній шк. та г-зіях. На поч. 1914 його було призначено духівником до Він. учительського ін-ту. Восени того-таки року – полковий священик і благочинний 65-ї д-зії.

Навесні 1917 повернувся до Гайсина. У квіт. 1917 на єпархіальному з'їзді Подільської губ. обстоював українізацію та автокефалію Укр. правосл. церкви. За запровадження укр. мови в богослужінні зазнавав утисків від єпархіального начальства. У верес. 1917 був обраний головою міськ. думи м. Гайсин; під його головуванням дума підтримала Універсали Української Центральної Ради. Водночас виконував обов'язки настоятеля міськ. собору. Один з організаторів підготовки до Всеукраїнського православного церковного собору, який створив Українську автокефальну православну церкву 14–30 жовт. 1921 і на якому його було обрано єпископом Гайсинським. Гайсинська єпархія УАПЦ була однією з найорганізованіших на Поділлі.

Б. протягом лип.–груд. 1924 виконував обов'язки окружного єпископа УАПЦ у Полтаві, а 1925–26 – знову на Гайсинщині, у трав.–жовт. 1927 очолив єпископську каф-ру УАПЦ у Зінов'євську (нині Кіровоград).

27 жовт. 1927 за рекомендацією митрополита В.Липківського Б. було обрано митрополитом УАПЦ. Йому довелося керувати церквою в умовах посилення утисків з боку влади. Однак він зумів відвідати Волин., Полтав., Дніпроп., Кам'янець-Подільську окружні церкви. У лип. митрополит Б. адресував заяву до наркома внутр. справ УСРР В.Балицького, в якій протестував проти утисків церкви, зазначаючи, що УАПЦ "не користується всіма тими правами, що дає церкві закон УСРР".

3 січ. 1930 Б. допитано в Київ. ДПУ з приводу його проповідей, виголошених у Києво-Михайлівському Золотоверхому соборі. Скликаний владою 28–29 січ. 1930 собор УАПЦ "ухвалив" "самоліквідацію" церкви (протоколи цього "собору" дослідникам невідомі). У берез.– квіт. 1930 Б. не раз допитувало ДПУ, імовірно, зондуючи можливість його залучення до процесу СВУ (див. " Спілки визволення України" справа 1929–1930). 17 черв. 1930 Б. заарештовано. Судова трійка при колегії ДПУ УСРР 4 лип. ухвалила вирок – ув'язнити його у концтаборі терміном на вісім років. Б. перевезли спочатку в розпорядження секретного від. ОДПУ до Москви, а потім разом із групою засуджених у т. зв. справі СВУ – в м. Ярославль (нині місто в РФ) до політ. ізолятора. Там він тяжко захворів. Останні звістки про безпорадний стан митрополита дійшли 1935. Подальша його доля невідома.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Зінченко А. …Я люблю свою Батьківщину і свою рідну Церкву. "Київська старовина", 1993, № 3.

Посилання:
  • БАЛИЦЬКИЙ ВСЕВОЛОД АПОЛЛОНОВИЧ
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ГАЙСИН
  • КІРОВОГРАД
  • ЛИПКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • МОСКВА
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ- СПРАВА (1929-1930)
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • УНІВЕРСАЛИ УЦР
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР

  • Пов'язані терміни:
  • БУРКО (БУРКО-КОРЕЦЬКИЙ) ДЕМИД
  • КАРАБІНЕВИЧ МИКОЛА СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ
  • ЛУК'ЯНІВСЬКА ТЮРМА
  • СОБОРИ ЦЕРКОВНІ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921–1930


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)