ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БОРОЗДНИ (БОРОЗНИ)

  Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. БОРОЗДНИ (Борозни) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Borozdny (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БОРОЗДНИ (БОРОЗНИ)

БОРОЗДНИ (Борозни) – укр. козац.-старшинський, згодом дворянський рід 2-ї пол. 17–19 ст. Походив з укр. шляхти. Іван Б. та його сини Яків, Дмитро, Осип і Володимир були зем'янами Стародубського полку, володіли значними маєтностями, на які мали підтверджувальний лист польс. короля Владислава IV Ваза. Осип вступив до козац. війська Б. Хмельницького. Його син Лаврентій одержав універсал Б.Хмельницького на кілька сіл і маєтностей, а пізніше – підтвердження від гетьманів І.Виговського, І.Самойловича, І.Мазепи. Урядової посади в козац. війську не обіймав, а мав лише звання військового товариша Стародубського полку (1673) і значкового товариша Війська Запорозького (1695). Сина Лаврентія Івана зараховано значковим товаришем Стародубського полку (1709–15), а згодом, за розпорядженням ген.-лейтенанта О.Ру- мянцева, він дістав посаду полкового сотника (1723–25), виконував також обов'язки наказного полк. (1722, 1724–26). Другий син Лаврентія Максим за протекцією канцлера Г.Головкіна став мглинським сотником (1714–22). Наступні покоління цього роду постійно залишалися в рядах козац. старшини бунчуковими товаришами, військ. та значковими товаришами. Іван Владиславович був військовим канцеляристом, знатним військ. товаришем (1716), бунчуковим товаришем (1725– 27), брав участь у Сулацькому поході (1725–27), а потім обіймав посади генерального бунчужного (1728) та генерального судді (1731– 40). Іван Іванович – бунчуковий товариш (1735), при відставці одержав почесне звання ген. бунчужного (1762). Ін. Б. перебували в рос. армії, були предводителями дворянства, службовцями судів, канцелярськими чиновниками тощо. Рід Б. існував майже до кін. 19 століття.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Лазаревский А. Описание старой Малороссии, т. 1. К., 1888
  2. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908.

Посилання:
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУДДЯ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СОТНИК
  • ВІЙСЬКОВІ КАНЦЕЛЯРИСТИ
  • ВІЙСЬКОВІ ТОВАРИШІ
  • ВЛАДИСЛАВ IV ВАЗА
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЗЕМ'ЯНИ, ЯК ПОНЯТТЯ
  • ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ

  • Пов'язані терміни:
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)