ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО

  Бібліографічне посилання: Анохін В.О. БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bosporske_tsarstvo (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО

БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО – одна з античних держав Північного Причорномор'я, яка знаходилася на берегах Боспору Кіммерійського. Серед грец. полісів (міст-держав) цього регіону провідну роль відігравав Пантікапей, який підкорив кілька малих сусідніх міст. Згодом володіння Пантікапею під назвою "Боспор" склали ядро майбутньої д-ви. 480/479–438/ 437 до н. е. в Боспорі панувала династія Археанактідів мілетського походження, яка офіційно обіймала посаду жерців храму Аполлона Лікаря. Під час грец. Понтійської експедиції 437 до н. е. Перікл поставив на чолі д-ви Спартока I (Спарадока), представника фракійського царського роду, зятя останнього правителя з династії Археанактідів. Нащадки Спартока I (див. Спартокіди) провадили досить активну зовн. політику, підкоряючи незалежні поліси (Німфей, Феодосія, Фанагорія) та навколишні сіндомеотські племена. Влада Спартокідів над грец. та ін. нас. Боспору була відображена в їхній титулатурі "архонт Боспору і Феодосії та цар сіндів, торетів, дандаріїв, псессів" (напр., Левкон I, 390–350 до н. е.). Цар Евмел (309–303 до н. е.) поширив вплив Боспору на більшість грец. міст навколо пн. узбережжя Чорного м., активно втручаючись у міжнар. справи. Він оселив у Горгіппії тисячу мешканців з м. Каллатія (Зх. Понт, нині тер. Болгарії), яке було під облогою фракійського царя Лісімаха, допомагав ін. грец. містам Пн. Причорномор'я. Його онук Перісад II (283–245 до н. е.) оженив сина на принцесі з родини царя Єгипту Птолемея II Філадельфа, який був тоді наймогутнішим серед монархів усього елліністичного світу. Бл. 110 до н. е. цар Перісад V був змушений передати владу царю Понтійського царства Мітрідату VI Євпатору, що призвело до повстання місц. скіфів на чолі із Савмаком 107 до н. е. Перісада було вбито, повстанці захопили Пантікапей і Феодосію, але стратег Мітрідата Діофант розбив скіфів. Згодом Мітрідат підкорив собі усі землі й народи Причорномор'я. Окремі міста Б. ц. отримали автономію, але внаслідок повстання боспорців проти Мітрідата в серед. 80-х рр. 1 ст. до н. е. їхні права було скасовано, і в Б. ц. призначено намісником сина Мітрідата Махара. Після поразки у 3-й війні з Римом (див. Рим Стародавній) Мітрідат знайшов притулок у Пантікапеї, але внаслідок зради свого сина Фарнака покінчив життя самогубством (63 до н. е.). Фарнак, якого призначив Помпей у Б. ц., під час громадян. війни у Римі (48–47 до н. е.) намагався повернути володіння батька, але зазнав поразки від Цезаря у битві при Зелі (2 серп. 47 до н. е.; Цезар у листі сповістив про цю битву свого друга Амінтія трьома словами: "Veni, vidi, vici" – прийшов, побачив, переміг), а владу захопив Асандр. До серед. 1 ст. н. е. Б. ц. володіли представники місц. династії. 63 імп. Нерон (54–68) ліквідував Б. ц., приєднавши його до новоств. рим. провінції Понт, але 69 імп. Веспасіан Флавій (69–79) відновив його як самостійну політ. одиницю. Правителі Б. ц. затверджувалися в Римі і їх вносили до списків "друзів цезаря та друзів римського народу"; на зворотному боці місц. золотих монет завжди розміщувався портрет правлячого імператора. У серед. 3 ст. н. е. Б. ц. переживало тяжку кризу, пов'язану з навалою готських племен (див. Готи), які обрали його базою для нападів на сх. провінції Рим. імперії. На рубежі 3–4 ст. воно зазнало також кілька поразок у війнах з Херсонесом Таврійським, внаслідок чого його тер. катастрофічно зменшилась. Епі- графічні знахідки свідчать про існування місц. династії ще наприкінці 5 ст. 527 Б. ц. приєднано до Візант. імперії (див. Візантія).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство. М.–Л., 1949.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР
  • АСАНДР
  • БОСПОР КІММЕРІЙСЬКИЙ
  • ФАНАГОРІЯ
  • ФАРНАК
  • ФЕОДОР, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ
  • ГОРГІППІЯ
  • ГОТИ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ЛЕВКОН I
  • НІМФЕЙ
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПОНТІЙСЬКЕ ЦАРСТВО
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ
  • САВМАК
  • СКІФИ
  • СПАРТОКІДИ
  • ВІЗАНТІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ГРЕКИ
  • АНТИЧНІ АВТОРИ
  • АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР
  • АППІАН
  • АРХОНТИ
  • АСАНДР
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • АЗОВ
  • АЗОВСЬКЕ МОРЕ (МЕОТИДА)
  • БАСИЛЕЙ, ВАСИЛЕВС
  • БОСПОР КІММЕРІЙСЬКИЙ
  • БОСПОРУ ЦАРІ
  • ДЕМОСФЕН
  • ДІОДОР СИЦИЛІЙСЬКИЙ
  • ФАНАГОРІЯ
  • ФАРНАК
  • ФЕОДОСІЯ, АНТИЧНЕ МІСТО
  • ФІАС, РЕЛІГ. ОБ’ЄДНАННЯ
  • ФУКІДІД, ТВІР
  • ГАЙДУКЕВИЧ ВІКТОР ФРАНЦЕВИЧ
  • ГЕРМОНАССА
  • ГОРГІППІЯ
  • ІЛУРАТ
  • ІСОКРАТ
  • КАМ'ЯНСЬКА КУЛЬТУРА
  • КАМ'ЯНСЬКЕ ГОРОДИЩЕ
  • КЕПИ
  • КЕРЧ
  • КІМЕРІК
  • КІТЕЙ
  • КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОРОПЛАСТИКА
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КУБАНЬ
  • КУЛЬ-ОБА
  • КУЛАКОВСЬКИЙ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • ЛЕВКОН I
  • ЛЕВКОН II
  • МЕОТИ
  • МІРМЕКІЙ
  • МІТРІДАТ VI, МІТРІДАТ ЄВПАТОР
  • МІТРІДАТ VIII
  • МИТНА СИСТЕМА
  • НІМФЕЙ
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПОЛІЕН
  • ПОЛІС
  • ПОНТІЙСЬКЕ ЦАРСТВО
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ
  • САВМАК
  • СІРІСК
  • СКІФИ
  • СПАРТОКІДИ
  • СТРАБОН
  • ТАНАЇС, ДАВНЄ МІСТО
  • ТІРІТАКА
  • ТРИЗУБ, ОСН. ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖ. ГЕРБА УКРАЇНИ
  • ЦАРСЬКИЙ КУРГАН
  • ЮЗ-ОБА, КУРГАННИЙ МОГИЛЬНИК
  • ЗАЛІЗНИЙ ВІК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)