Бібліографічне посилання: Буравченков А.О. БРЕДОВ Микола Емілійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bredov_M (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БРЕДОВ Микола Емілійович (30.10.1873 – р.с. невід.) – військ. діяч. Закінчив 1-й Моск. кадетський корпус, 2-ге Костянтинівське військ. уч-ще (Київ, 1891), Імператорську військ. акад. (1901). Проходив службу в Київському військовому окрузі. Учасник 0російсько-японської війни 1904– 1905 та Першої світової війни, командир 21-го армійського корпусу (Пн. фронт), ген.-лейтенант.

В укр. армії – з квіт. 1918. В період Української Держави – у складі Генштабу, чл. Комісії з утворення військ. шк. і акад. Не визнавши влади Директорії, перейшов до військ ген.-лейтенанта А.Денікіна. 1919 – командир 15-ї піх. д-зії, команд. Київ. групою військ, яка в ході заг. наступу ЗС Пд. Росії 31 серп. здобула Київ. 1919–20 – команд. групою військ в Одесі. В січ. 1920 на чолі 6-тис. загону намагався перейти з Одеси до Румунії. Після відмови уряду останньої прийняти відступаючих білогвардійців його загін здійснив похід до Польщі (30 січ. – 12 лют.), де був інтернований. (Наказом команд. Російською армією П.Врангеля (№ 206 від 25 лют. 1921) встановлена відзнака для всіх учасників походу – "Хрест походу генерала Бредова".) У лип. 1920 на чолі 3-тис. загону через Румунію дістався до армії Врангеля в Криму. Від листоп. 1920 – в еміграції.