ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БРИГЕН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ ФОН ДЕР

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. БРИГЕН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ ФОН ДЕР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Brygen_O (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БРИГЕН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ ФОН ДЕР

БРИГЕН Олександр Федорович (Фрідріхович) фон дер (1792–09. 07(27.06).1859) – декабрист, військовик, чиновник, історик, ма- сон. Н. у м. Санкт-Петербург. Зі шляхетного ліфляндського роду. Син офіцера рос. армії (у минулому – придворного в Речі Посполитій) Фрідріха Ернста фон дер Бригена (1752–97) та його дружини Марії, в дівоцтві – Мікешиної. Хрещеник рос. поета Г.Державіна. Освіту здобув у Петровському уч-щі та приватному пансіоні (обидва – у м. С.-Петербург). На військ. службу вступив підпрапорщиком лейб-гвардії Ізмайловського полку 26(14) груд. 1808. Від 1811 – офіцер цього полку.

Учасник Війни 1812. 1813 – в антинаполеонівському зарубіжному поході, двічі був поранений. 1814 – з рос. гвардією у Парижі. Повернувся до С.-Петербурга в лип. 1814. Штабс-капітан, командир роти (1816), капітан (1819), полковник (1820). Від верес. 1821 у відставці. Нагороджений золотою шпагою з написом "За хоробрість" (1812), кавалер орденів св. Володимира 4-го ст. з бантом та прусського Залізного (Кульмського) хреста (1813).

Близький друг 0Ф.Толстого, Ф.Глинки, М.Тургенєва (див. Тургенєви).

Одружився з дочкою Михайла Миклашевського Софією, мешкав у м-ку Панурівка Стародубського пов. Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ). Зібрав велику б-ку. Цікавився минулим України. Витяг з "Історії русів", що її збирався видати з власними критичними зауваженнями, наді- слав К.Рилєєву 21 жовт. (ст. ст.) 1825.

Чл. Союзу благоденства з 1818 (в кер-ві його Корінної управи з 1819). У Пн. т-ві (див. Декабристів рух) з 1821, контактував з Пд. т-вом (1825). Заарештований 22(10) січ. 1826. За тиждень був допроваджений до Петропавловської фортеці (утримувався до 27(15) лют. 1827).

Покараний Миколою I за 7-м розрядом на каторжні роботи до Сибіру. Від 27(15) квіт. 1827 – у Читинському острозі, з літа 1828 – у м. Пелим Тобольської губ. (нині село Свердловської обл., РФ), з весни 1836 – у м. Курган (нині РФ). Від 1838 служив там канцеляристом. Від 1848 – засідатель окружного суду. Подарував місц. уч-щу переслані йому книги. Перекладав з різних мов, зокрема з англ. – на франц., з лат. та нім. – на рос., в т.ч. переклав "Записки" Юлія Цезаря, супроводивши власною статтею "Жизнь Кайя Юлия Кесаря и взгляд на его характер". Склав нотатки про заслання Б.-К.Мініха до Пелима (викладені 1833 в листах М.Лореру та декабристу Андрію Розену), про походження Павла I (опубл. 1861 у Вільній російській друкарні без підпису). 1850 за рішучий захист огульно звинуваченої людини (пізніше виправданої Сенатом) переведений до м. Туринськ (нині місто Свердловської обл., РФ). З 1855 – знов у Кургані. 1856 в чині титулярного радника взяв відставку.

Амністований Олександром II, 1857 вирушив до старшого сина Михайла. В його маєтку Слоут (нині село Глухівського р-ну Сум. обл.) перебував з 2 серп. (21 лип.). Від поч. 1858 – у м. Петергоф (нині Петродворець, С.-Петерб. міськради, РФ) з дочкою Любов'ю та її чоловіком Василем Гербелем (братом М.Гербеля), а восени з ними переїхав до С.-Петербурга. Мав у першому (законному) шлюбі четверо дітей, у другому – з сибірською селянкою Олександрою Томниковою – п'ятеро.

П. у м. С.-Петербург.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Письма. Исторические сочинения. Иркутск, 1980.
Література:
  1. Жуков А.И. Декабристы в Кургане. Курган, 1973
  2. Рощевский П.И. Декабристы в Тобольском изгнании. Свердловск, 1975
  3. Восстание декабристов: Документы, т. 14. М., 1976
  4. Тальская О.С. К истории перевода А.Ф.Бриггеном "Записок" Гая Юлия Цезаря. В кн.: Сибирь и декабристы, вып. 3. Иркутск, 1983
  5. Її ж. Письма декабриста А.Ф.Бригена в III отделении. В кн.: Политическая ссылка в Сибири: ХIX – начало ХХ в. Новосибирск, 1987
  6. Шиловцова В.С. А.Ф. Бригген о кризисе и падении Римской республики. В кн.: Декабристские чтения. К., 1988.

Посилання:
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ГЕРБЕЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • ЛОРЕР МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • МІНІХ БУРГАРД-КРІСТОФ
  • МИКОЛА II
  • ОЛЕКСАНДРОПОЛЬСЬКИЙ КУРГАН
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РИЛЄЄВ КІНДРАТ ФЕДОРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • ТУРГЕНЄВИ
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІЛЬНА РОСІЙСЬКА ДРУКАРНЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЛОРЕР МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • МИКЛАШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • ВИГОДОВСЬКИЙ (ДУНЦОВ) ПАВЛО ХОМИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)