ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БУДИ ПОТАШНІ

  Бібліографічне посилання: Сас П.М. БУДИ ПОТАШНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Budy_potashni (останній перегляд: 24.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БУДИ ПОТАШНІ

БУДИ ПОТАШНІ – підпр-ва поташного промислу в Україні у 16–18 ст. Це були відносно розвинені вир-ва мануфактурного типу. Розташов. за місцем заготівлі сировини – у лісових масивах, особливо на Волині, Закарпатській Україні, пн. Лівобережної України – Стародубщині (нині Брянська обл., РФ), Чернігівщині. Складалися з комплексу приміщень вироб. призначення – буд (буда – невелике госп. приміщення, будка) з відповідним устаткуванням (випалювальні печі, чани для вилуговування золи, виварювальні котли, ємності для зберігання продукції та ін.), а також приміщень для проживання робітників. Виготовлення поташу проводилося шляхом вилуговування деревної золи (без домішок вугілля) водою. Отриманий внаслідок цієї операції попіл, що містив калійну сіль, випаровували в металевих сковородах і котлах. Далі сирий поташ прокалювали ("смальцювали") у спец. печах. Готовий поташ застосовувався у вир-ві селітри, скла, мила, сукна, фарб та ін. Б.п. володіли представники шляхти (пізніше – козацької старшини), духівництва, а також багаті міські купці й лихварі, які орендували ліси у феод. власників. Як правило, у цей період кваліфікована робоча сила залучалася з міст і м-чок на умовах найму (на транспортних роботах часто були задіяні феодально залежні селяни). Кількість працюючих коливалася від кількох десятків до кількох сотень робітників різних спеціальностей, зайнятих як в осн. вир-ві, так і на допоміжних роботах (пильщики, коритники, бондарі, поташники, фурмани та ін.). Інтенсивний розвиток Б.п. припадає на 2-гу пол. 16 – 1-шу пол. 17 ст., що зумовлювалося сприятливою кон'юнктурою, яка склалася на ринках зх.-європ. країн на продукцію поташного промислу – "фальбу" (деревну золу, доведену до певної кондиції), "смальцований попіл" (перепалену в спец. печах фальбу), а також кальцинований поташ. В окремі роки сотні лаштів цієї продукції сплавлювалися на ком'ягах Зх. Бугом (прит. Вісли) до польс. порту Гданськ. У 18 ст. поташ реалізовувався переважно на внутр. ринку, хоча продавався також і за кордон, зокрема в Туреччину. Винищення лісів було однією з причин занепаду поташного вир-ва й зменшення числа Б.п. Зокрема, наприкінці 18 ст. вони зникли на Лівобереж. Україні.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Бойко І.Д. Селянство в другій половині XVI – першій половині XVII ст. К., 1963
  2. Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст. К., 1963
  3. Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII–XVIII вв. Х., 1964
  4. Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. Дожовтневий період. К., 1970
  5. Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. К., 1986
  6. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI в. К., 1989.

Посилання:
  • БУДА
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • ЛАШТ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БУДА
  • КОМ'ЯГА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)