ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. БУЛГАКОВ Сергій Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bulgakov_S (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

БУЛГАКОВ Сергій Миколайович (28(16).06.1871 – 13.07.1944) – учений, педагог, журналіст, священик (від 1918). Н. в м. Лівни (нині Орловської обл., РФ) у сім'ї провінційного цвинтарного священика. Освіту здобував у Лівенському духовному уч-щі (1881– 84), Орловській духовній семінарії (1885–88), Єлецькій г-зії (1889–90) і на юрид. ф-ті Моск. ун-ту (1890–94), по закінченні якого залишився пошукачем на каф-рі політекономії та статистики, викладав у Моск. тех. уч-щі. В дусі "легального марксизму" виступав у журналах "Русская мысль", "Вопросы философии и психологии", "Новое слово", "Научное обозрение", "Начало", надрукував монографію "О рынках при капиталистическом производстве" (1897). Протягом 1898– 1900 стажувався в Берліні, Цюріху, Женеві, Венеції, Парижі та Лондоні, познайомився із зарубіжними соціал-демократами, зокрема Карлом Каутським, а також В.Засулич, Г.Плехановим і його дружиною Р. Плехановою, налагодив листування з Г.Плехановим (1930 прокоментував його на прохання Плеханової).

1901, після захисту магістерської дис. "Капитализм и земледелие" (1900, т. 1–2), переїхав до Києва, де обійняв посади приват-доцента Київ. ун-ту, проф. Політех. ін-ту. 4 груд. (21 листоп.) того ж року виступив з публічною лекцією "Иван Карамазов в романе Достоевского “Братья Карамазовы” как философский тип". Познайомився із Є. Трубецьким, Л.Шестовим і М.Бердяєвим. За поглядами еволюціонував від істор. матеріалізму до метафізики "всеєдності" (зі "світовою душею" та "софійністю історії", близькими вченню В.Соловйова про Божу Премудрість і Красу), звернув увагу на перспективи "мішаної економіки" та "державного добробуту". Публікувався у зб. "Проблемы идеализма" (М., 1902), уклав із власних праць кн. "От марксизма к идеализму" (СПб., 1903), виконував ред. функції в петерб. часописах "Новый путь" (1904) і "Вопросы жизни" (1905), київ. газ. "Народ" (1906). Входив до Київ. літ.-артистичного т-ва, нелегальної орг-ції "Союз визволення" та підпільного Християн. братства боротьби, намагався створити партію "Союз християнської політики".

Від 1906 – проф. політекономії Моск. комерційного ін-ту, приват-доцент Моск. ун-ту. Депутат 2-ї Держ. думи від Орловської губ. як незалежний "християнський соціаліст", голова комісії з церк. законодавства. Повернувся в лоно православ'я. Виступав у рос. періодиці. Вмістив у зб. "Вехи" (1909) статтю протиреволюц. спрямованості "Героизм и подвижничество". Протестуючи проти адм. утисків, 1911 демонстративно пішов з ун-ту. Брав участь у створенні вид-ва "Путь", діяльності реліг.-філос. т-ва. Дружив з о.Павлом Флоренським. Відзначав плідність ідей М.Драгоманова з нац. питання. 1912 захистив докторську дис. "Философия хозяйства". Після Лютневої революції 1917 обраний проф. Моск. ун-ту. Займався організацією Всерос. церк. помісного собору (1917–18).

Улітку 1918 відвідав Крим, який вважав другою батьківщиною (раніше подовгу мешкав у кореїзькому маєтку Токмакових – батьків своєї дружини Олени), на кілька місяців зупинився в Києві, обнародував свої полемічні діалоги "На пиру богов". 1919–20 обіймав посаду проф. політекономії та богослов'я Таврійського ун-ту (Сімферополь), потім призначений протоієреєм Ялтинського собору. Взимку 1922/23, висланий рад. урядом до Стамбула. 1923 – проф. Рос. ін-ту в Празі, 1925 – проф. та декан правосл. Богословського ін-ту в Парижі, був наставником Російського студентського християн. руху, співробітничав з паризьким ж. "Путь", був активістом екуменічного руху (див. Екуменізм релігійний).

П. у м. Париж.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Душевная драма Герцена. К., 1905
  2. Два града. М., 1911
  3. История социальных учений в XIX веке. М., 1913
  4. О богочеловечестве, ч. 1–3. Париж–Таллинн, 1933–45
  5. Автобиографические заметки. Париж, 1946
  6. Христианский социализм. Новосибирск, 1991.
Література:
  1. Антонов Н.Р. С.Н. Булгаков и его религиозно-общественное мировоззрение. СПб., 1912
  2. Зандер Л.А. Памяти о. С.Булгакова. Париж, 1945
  3. Його ж. Бог и мир: Миросозерцание о. Сергия Булгакова, т. 1–2. Париж, 1948
  4. Зеньковский В.В. История русской философии, т. 2. Париж, 1950
  5. Роднянская И.Б. С.Н.Булгаков – публицист и общественный деятель. В кн.: Булгаков С.Н. Сочинения, т. 2. М., 1993.

Посилання:
  • БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ
  • КИЇВ
  • ЛЕГАЛЬНИЙ МАРКСИЗМ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • СТАМБУЛ
  • ЗАСУЛИЧ ВІРА ІВАНІВНА

  • Пов'язані терміни:
  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛИ
  • ІСТОРІОСОФІЯ, ІСТОРІОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ
  • КЛАСИ СУСПІЛЬНІ
  • КИЇВСЬКЕ ЛІТЕРАТУРНО-АРТИСТИЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ЛЕГАЛЬНИЙ МАРКСИЗМ
  • МАРКС КАРЛ ТА УКРАЇНА
  • ОБНОВЛЕНСТВО
  • ЗЕНЬКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)