ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БУЛГАРІ ЄВГЕНІЙ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. БУЛГАРІ Євгеній [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bulgari_Y (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БУЛГАРІ ЄВГЕНІЙ

БУЛГАРІ Євгеній (Булгар, Булгарис, Булгаріс, Болгарський, Вулгарис) Євгеній (світське ім'я – Елевферій (Єлефтерій); 22(11).08.1716– 09. 07(27.06).1806) – церк. та освіт. діяч, науковець, письменник. Почесний чл. Петерб. АН (1776). Н. на о-ві Корфу (нині Керкіра, Греція) в родині чиновника венеціанської адміністрації на Іонічних о-вах. Навч. в грец. школах, Падуанському ун-ті (Італія). 1739 прийняв постриг, з 1742 викладав у містах Яніна, Козані (обидва Греція), на Афоні, в Стамбулі.

1764 замешкав у Лейпцигу, ввійшов до заснованого кн. Ю. Яб- лоновським наук.-літ. т-ва, надрукував "Логіку" (зб. давніх і нових філос. текстів), переклади з Вольтера, причому трактат "Про розбрат поміж церков Польщі", в якому франц. мислитель захищав православних Речі Посполитої, Б. супроводив власними міркуваннями про свободу вірувань (пізніше він, автор терміна "культотолеранція", виступав за навернення уніатів до православ'я).

1769 в Берліні познайомився з прусським королем Фрідріхом II. 1770 переклав грец. мовою ств. Катериною II "Наказ" комісії з укладання нового Уложення. На запрошення рос. уряду влітку 1771 прибув до Санкт-Петербурга. Маючи репутацію найосвіченішого грека, виконував обов'язки придворного бібліотекаря та експерта з різних галузей знань. Того ж року переклав з італ. мови брошуру "Прагнення греків до Європи християнської" Антона Джики (Гики), підготував трактати про критичний стан Осман. імперії, про залюднення пд. Російської імперії тощо.

1772 закликав європ. монархів згуртуватися проти султана. В останній період російсько-турецької війни 1768–1774 написав кілька агітаційних тв., об'єднаних рефреном "Нехай загине Карфаген", а після укладення Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 – "Переможну пісню на підписання миру з Портою Оттоманською". Переклав грец. мовою оду рос. поета Василя Петрова, присвячену Г.Потьомкіну.

1776 оселився у Полтаві, призначений архієпископом новоств. Слов'ян. та Херсон. єпархії з резиденцією у Хрестовоздвиженському монастирі. Відкрив місц. шк. співаків (півчих), 1778 перетворив її на уч-ще, передавши кер-во викликаному ним з-за кордону Никифору Феотокі, а кураторство – бунчуковому товаришеві П.Паскевичу (у подарованому К.Розумовським приміщенні).

1779 Б. зосередився на наук. і літ. діяльності (на архіпастирській каф-рі його замінив Н.Феотокі). Після 1781 перебував у Херсоні. Підтриманий Г.Потьомкіним, досліджував, зокрема, минуле Новоросії, історію сарматів, Київської Русі, а також творчість Ф.Прокоповича, С.Яворського.

Повернувшись до С.-Петербурга (1787), опубл. свої пер. з лат. мови на грец. Вергілієвих "Ге- оргік" (1786) і "Енеїди" (1791– 92) з коментарями й присвятами Катерині II та Г.Потьомкіну. Рос. було перекладено його оригінальні праці – "Историческое разыскание о времени крещения российской великой княгини Ольги" (СПб., 1792), "Ответ митрополиту римско-католической церкви Станиславу Сестренцевичу на вопрос его “Каким языком говорили древние сарматы?”" ("Вестник Европы", 1805, № 9).

1801 усамітнився в Олександро-Невській лаврі в С.-Петербурзі, де по смерті й був похований 1806. Рукописи заповів ніжин. купцям-доброчинцям братам Зосимам (Зосимадам), решту майна – реліг. та освіт. закладам.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Евгений [ Болховитинов Е. ]. Словарь исторический о бывших в России писателях духовного чина греко-российской церкви, ч. 1–2. СПб., 1827
  2. М.М. Евгений Булгарис и Никифор Феотокитос, предтечи умственного и политического пробуждения греков. "Москвитянин", 1844, № 2
  3. Лебедев А. Евгений Булгарис, архиепископ Славенский и Херсонский. "Древняя и новая Россия", 1876, № 3
  4. Batalden S. Catherine II's Greek Prelate: Eugenios Voulgaris in Russia, 1771–1806. New York, 1982
  5. Арш Г.Л. Евгений Булгари в России. "Вопросы истории", 1987, № 4
  6. Терентьева Н. Греческие просветители Евгений Булгарис и Никифор Феотоки. В кн.: Подвижники й меценати: Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII–XIX ст. К., 2001.

Посилання:
  • АФОН
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • НОВОРОСІЙСЬКИЙ КРАЙ, НОВОРОСІЯ
  • ПОЛТАВА
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОЗУМОВСЬКИЙ КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • САРМАТИ
  • СТАМБУЛ
  • ВОЛЬТЕР
  • ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН

  • Пов'язані терміни:
  • ХЕРСОНСЬКІ ЄПАРХІАЛЬНІ ВІДОМОСТІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)