ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БУРЕВІЙ (БУРОВІЙ) КОСТЬ СТЕПАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. БУРЕВІЙ (Буровій) Кость Степанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Burevij_K (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БУРЕВІЙ (БУРОВІЙ) КОСТЬ СТЕПАНОВИЧ

БУРЕВІЙ (Буровій) Кость Степанович (псевд.: Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жу- кова, Нехтенборенг; 02.08.1888– 18.12.1934) – письменник, публіцист, літ. критик, мистецтвознавець, педагог, громад. і політ. діяч; один з найвизначніших майстрів пародії та літ. містифікації. Н. в с. Великі Меженки (Воронежчина) в бідній сел. родині. Закінчив сільс. чотирирічну шк. Від 1903 – чл. Партії соціалістів-революціонерів, професіональний революціонер-підпільник, брав активну участь у революції 1905– 1907 та 0Жовтневій революції 1917. Заарештований 1905. У карельському засланні за допомогою товаришів-студентів підготувався до іспитів за курс г-зії, які склав у Санкт-Петербурзі (1911) і вступив до Вищих комерційних курсів. Був заарештований 1911, 1914 та 1916, відбував заслання у Сибіру, відсидів у 68 тюрмах, захворів на туберкульоз кісток. У груд. 1917 став чл. ЦК Партії лівих соціалістів-революціонерів; очолював антибільшовицьке поволзьке повстання. 1922 заарештований ВЧК. 1923 відмовився від політ. боротьби в лавах будь-яких рос. політ. партій, вступив на шлях поборника відродження укр. к-ри, хоча й почав літ. діяльність як російськомовний публіцист 1913 в газ. "Мысль". Брав активну участь в організації в Москві Укр. театральної студії, в якій викладав історію театру, у створенні вид-ва "Село і місто", проведенні виставок тв. укр. худож. (зокрема, М.Бойчука). Вів літ. полеміку з М.Семенком. У праці "Європа чи Росія. Шляхи розвитку сучасної літератури" (М., 1926) виступив опонентом М.Хвильового, але пізніше став його прихильником. Переїхавши до Харкова, показав себе знавцем літ. і мист-ва. Під псевд. Едвард Стріха опублікував поему "Зозендропія" (альманах "Авангард", 1930) – шедевр пародійного жанру, спрямований проти "пролетарської" к-ри та "соцреалізму". Друкувався також в журналах "Нова генерація", "Червоний шлях", "Пролітфронт", альманасі "Літературний ярмарок". Автор гостросатиричних ревю "Опортунія" (1930), "Чотири Чемберлени" (1931), поставлених у "Веселому пролетарі" та "Березолі", статей та монографій з літ.-мистецьких питань, істор. драми "Павло Полуботок". 1934 захистив у Держ. ін-ті театрального мист-ва в Москві канд. дис. на тему "Драматургія Ромена Роллана". Через посилення репресій в Україні виїхав до Москви, але восени 1934 був заарештований. Страчений разом з групою укр. письменників за "організацію підготовки терористичних актів…". У НКВС також загинули спогади Б. "Мертві петлі: тюремні мемуари (1903–1917)". Родина Б. 1949 емігрувала до США, де його дочка Оксана Буревій-Яценко видала окремою зб. частину врятованої спадщини батька.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Колчаковщина. М., 1919
  2. Поэт белого знамени. М., 1921
  3. Распад. 1918–1922. М., 1923
  4. Три поеми. Х., 1931
  5. Амвросій Бучма. Х., 1933
  6. Павло Полуботок: Історична драма на 5 дій. Мюнхен, 1948;
  7. Пародези, Зозендропія, Автоекзекуція. Нью-Йорк, 1955
  8. Пародези
  9. Зозендропія
  10. Павло Полуботок: Уривки. В кн.: Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933. Мюнхен – Париж, 1959
  11. Павло Полуботок. "Березіль", 1991, № 1
  12. Пародези. "Україна", 1992, № 3.
Література:
  1. Пам'яті розстріляних. "Київ", Філадельфія, 1954, № 6
  2. Гординський С. Про Стріху, мадмуазель Зозе і Зелену Кобилу. Там само, 1955, № 5
  3. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933. Мюнхен–Париж, 1959
  4. Ільєнко І. З порога смерті. К., 1991
  5. Михайлин І. Післямова. "Березіль", 1991, № 1
  6. Бондар-Терещенко І. І смерть, і сміх: Повернення Едварда Стріхи під стріху рідної хати. "Україна", 1992, № 3
  7. Його ж. "І смерть, і сміх…" (До історії образу міфічного поета Е.Стріхи). "Слово і час", 1994, № 8
  8. Буревій-Яценко О. Спогади про виставу "Опортунія". Там само
  9. Кравців Б. Зібрані твори, т. 3. К., 1994.

Посилання:
  • БОЙЧУК МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • МОСКВА
  • ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ЛІВІ ЕСЕРИ
  • ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕМЕНКО МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ ІВАН АНТОНОВИЧ
  • МОСКВА
  • РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
  • СЕМЕНКО МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)