Бібліографічне посилання: Руденко Н.М. БУРМИСТЕНКО Михайло Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Burmystenko_M (останній перегляд: 16.12.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БУРМИСТЕНКО Михайло Олексійович (22(09).11.1902–22.09. 1941) – парт. і держ. діяч УРСР, політпрацівник Червоної армії (див. Радянська армія). Н. в с. Александровка (нині село Саратовської обл., РФ). 1918–22 працював в органах ВЧК у Пензі та Покровську (нині м. Енгельс; обидва РФ), після служби в Червоній армії – на рад. роботі в Покровську. Від 1924 вчився в Ленінгр. комвузі та Всесоюзному комуніст. ін-ті журналістики, з 1929 працював як журналіст (відп. ред. газ. "Трудовая правда" в Покровську). 1932 призначений 2-м секретарем Калмицького обкому ВКП(б), з 1936 працював на відп. роботі в апараті ЦК ВКП(б). Від січ. 1938 – 2-й секретар ЦК КП(б)У, з цього ж року – чл. політбюро ЦК КП(б)У, з 1939 – чл. ЦК ВКП(б). Голова ВР УРСР 1-го скликання. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 брав активну участь в організації партизанського руху на тер. України, був призначений чл. Військ. ради Пд.-Зх. фронту (серп.–верес. 1941). Загинув у бою з гітлерівськими загарбниками в гаю Шумейкове поблизу х. Дрюківщина (нині село) Сенчанського (нині у складі Лохвицького) р-ну Полтав. області.