ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БУРСАК ФЕДІР ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Петренко Є.Д. БУРСАК Федір Якович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bursak_F (останній перегляд: 23.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БУРСАК ФЕДІР ЯКОВИЧ

БУРСАК Федір Якович (1750– 1827) – військовик, отаман Чорноморського козацького війська (1799–1816). Походив з дворянського роду Антоновичів (Харків. губ.). Батько його був священиком. Б. навч. в Київ. духовній семінарії, але, не закінчивши її, втік на Запорозьку Січ, де отримав прізв. "Бурсак". Військ. службу почав козаком 20 лип. 1764, брав участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 у складі загону кінних запорожців під командою кошового отамана П.Калнишевського. З початком формування Війська вірних козаків увійшов до його складу, брав участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 і відзначився в боях при штурмі Очакова, Хаджибея (нині тер. Одеси), Ізмаїла, Мачина (нині м. Мечин, Румунія). 29 груд. 1788 полковий осавул Б. дістав армійський чин поручика. За виявлену хоробрість при штурмі Ізмаїла (1790) представлений до нагородження Золотою відзнакою. 10 лют. 1791 одержав звання капітана.

1792–93 Б. у складі Чорномор. козац. війська переселився на Кубань, де його обрано військ. скарбником і він увійшов до числа 12 старшин, наділених найвищою владою у війську. Указом імп. Павла I від 22 груд. 1799 полк. Б. затверджено військ. отаманом Чорномор. козац. війська. Виявив себе добрим адміністратором, дбайливим господарем, який турбувався про добробут війська. 1815 Б. звернувся до імп. Олександра I з проханням звільнити його від посади за станом здоров'я, на що отримав дозвіл 1816.

П. у м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар, РФ), похований на тер. Єкатеринодарської фортеці біля військ. Воскресенського собору.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Фелицын Е.Д. Кошевые, войсковые и наказные атаманы бывших Черноморского, Кавказского линейного, а ныне Кубанского казачьего войска. 1788–1888 гг. Воронеж, 1888
  2. Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1. Екатеринодар, 1910.

Посилання:
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ІЗМАЇЛ
  • КАЛНИШЕВСЬКИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КУБАНЬ
  • ОЧАКІВ
  • ОДЕСА
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ГВАРДІЙСЬКІ КОЗАКИ
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ТИМОФІЙ ТЕРЕНТІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)