Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. "БУРЖУАЗНО-НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛИШНІХ БОРОТЬБИСТІВ" СПРАВА 1937 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Burzhuazno_1937 (останній перегляд: 19.08.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

"БУРЖУАЗНО-НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ АНТИРАДЯНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛИШНІХ БОРОТЬБИСТІВ" СПРАВА 1937 – одна з політ. справ доби єжовщини, сфабрикована під безпосереднім кер-вом наркома внутр. справ УРСР І.Леплевського, який працював над "компроматами" проти членів "команди" П.Постишева, знятого 16 січ. з поста 1-го секретаря Київ. обкому КП(б)У, а також проти свого попередника В.Балицького. Про справу на поч. серп. 1937 І.Леплевський інформував наркома внутр. справ СРСР М.Єжова спец. листом, підкреслюючи, що діяльність орг-ції "йшла по лінії створення й розстановки у широкому масштабі націоналістичних кадрів, особливо у системі земельних установ – Наркомрадгоспу, Цукротресту та в закладах Наркомосу, здійснення диверсій та шкідництва в різних областях народного господарства, особливо у сільському господарстві, створення терористичних груп для здійснення терактів проти керівників партії та уряду". До кер-ва орг-ції було зараховано голову РНК України П.Любченка, його заст. В.Порайка, нач. Управління у справах мист-ва А.Хвилю, ред. газ. "Вісті" Т.Тарана, голову Київ. обласного виконкому М.Василенка, секретаря ЦВК УРСР М.Зиненка, голову Він. обласного виконкому О.Триліського, колиш. секретаря ВУЦВК Ю.Войцехівського. За звинуваченням в участі в орг-ції було заарештовано (а згодом репресовано) велику групу парт. і госп. керівників УРСР. 29 серп. 1937 на пленумі ЦК КП(б)У було розглянуто питання "Про буржуазно-націоналістичну антирадянську організацію колишніх боротьбистів і про зв'язок з цією організацією т. Любченка П.П.". 30 серп. голова РНК УРСР П.Любченко під час перерви у роботі пленуму ЦК КП(б)У покінчив життя самогубством. 1-й секретар ЦК КП(б)У С.Косіор зробив заяву, що вчинок Любченка – це підтвердження того, що "ми правильно цю справу розібрали". Репресії було продовжено. Більшість осіб, які проходили по справі, реабілітовані у 1950-х рр.