ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЧЕРКАСИ, ЕКЗОНІМ У РОС. МОВІ 15–18 СТ. ДЛЯ УКР. КОЗАКІВ

  Бібліографічне посилання: Лунін С.І. ЧЕРКАСИ, екзонім у рос. мові 15–18 ст. для укр. козаків [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Cherkasy (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЧЕРКАСИ, ЕКЗОНІМ У РОС. МОВІ 15–18 СТ. ДЛЯ УКР. КОЗАКІВ

ЧЕРКАСИ (однина — черкас, черкашенін) — екзонім у рос. мові 15—18 ст. для укр. козаків, пізніше — будь-яких українців Гетьманщини, Слобідської України тощо. Один з варіантів запозиченого з тюркських мов слова "черкес/черкас/черкіз", яким називали у першу чергу адигів. Перенесення його на українців досі є проблемою, розв’язання якої потребує виявлення всіх згадок про Ч.-козаків та їх вивчення.

Найімовірніша етимологія — від іранського слова, яке означало "орел", "шуліка" тощо, — дає підстави припустити безпосереднє перенесення його аланським населенням Подніпров’я на найдавніших козаків навіть за відсутності там адигів. Нез’ясованими лишаються питання: яким саме чином слово "черкаси" пов’язане з назвою м. Черкаси; чи не походить таке його значення в рос. мові від самоназви козаків.

Гол. проблемами є аналіз джерел, на яких базуються традиційні припущення стосовно наявності адигів у Подніпров’ї (насамперед опису Канівського замку 1552), та встановлення нижньої межі вжитку цієї назви щодо козаків. Для розв’язання обох проблем найважливішим зазвичай вважали твердження В.Татищева про переселення мешканців зруйнованих 1284 Ахматових слобід (див. Ахмат) поблизу Курська на Дніпро, де вони заснували м. Черкаси. Це твердження не спирається на відомі науці джерела; розкопки городищ зі змішаним слов’яно-тюрко-монгол. населенням не виявили там адизького елементу, сам Ахмат, вірогідно, походив із Хорезму.

За таких обставин надійною нижньою межею є 1495, але факти біографії золотоординського хана Улуг-Мухаммада дають підстави стверджувати, що у повідомленні Єрмолінського літопису (з паралелями в інших) під 1445 про козаків із (землі чи міста) Черкас, які воювали на боці цього хана, мова йде скоріше про Подніпров’я, аніж про Зх. Кавказ.

У 16 — на поч. 17 ст. траплялося перенесення цієї назви на донських козаків та волзьких козаків (столицею перших був Черкаськ; нині станиця Старочеркаська Ростовської обл., РФ) внаслідок експансії укр. козаків на схід або ін. факторів. Поширення її на українців загалом відбулося в серед. 17 ст. Щонайменше до кінця 1640-х рр. усіх православних мешканців Речі Посполитої росіяни звали "литвою" чи "литовскими людьми", не пізніше поч. 1660-х рр. у книжній рос. мові з’являються синоніми до "черкасів": "малороссийских городов жители" і "малороссийский народ" ("малороссияне" — не пізніше поч. 1720-х рр.), також "украинцы".

Верхня хронологічна межа вжитку — не раніше 1817 (указ про козаків-українців у сучасній Оренбурзькій обл. РФ). "Черкасів" у ранні часи могли зрідка протиставляти "козакам", у пізні — "малоросіянам". Набувала назва і станового характеру ("черкасы экономические и отписные").

Дж.: Полное собрание законов Российской империи, т. 1—34. СПб., 1830; Акты исторические, т. 1. СПб., 1841; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 8. СПб., 1875; Сборник Императорского Русского исторического общества, т. 35. СПб., 1882; Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 1. К., 1886; ПСРЛ, т. 23. СПб., 1910; Татищев В.Н. История российская, т. 1. М.—Л., 1962; Памятники южновеликорусского наречия: Таможенные книги. М., 1982.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Горленко В.Ф. Об этнониме «черкасы» в отечественной науке конца XVIII — первой половины XIX в. «Советская этнография», 1982, № 3
  2. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка, т. 4. М., 1987
  3. Пономаренко М.Ф. Черкаси: таємниця топоніма. «УІЖ», 1991, № 4
  4. Мариновський Ю.Ю. Ще раз про назву міста Черкаси. «Мовознавство», 1991, № 4
  5. Почекаєв Р.Ю. Цари ордынские. СПб., 2012

Посилання:
  • АХМАТ
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДОНСЬКІ КОЗАКИ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГОРОДИЩА, ДАВНІ ПОСЕЛЕННЯ
  • КОЗАК, СЛОВО
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • ТАТИЩЕВ ВАСИЛЬ МИКИТОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ГЕРБЕРШТАЙН ЗІГМУНД ТА ЙОГО ЗАПИСКИ ПРО МОСКОВІТСЬКІ СПРАВИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)