ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДАЖБОГ, ДАЖЬБОГ, ДАЖДЬБОГ

  Бібліографічне посилання: Писаренко Ю.Г. ДАЖБОГ, Дажьбог, Даждьбог [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dazhbog (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДАЖБОГ, ДАЖЬБОГ, ДАЖДЬБОГ

ДАЖБОГ, Дажьбог, Даждьбог – язичницьке божество Давньої Русі (див. Київська Русь). Згадується в "Повісті временних літ" серед божеств, поставлених 980 вел. кн. київ. Володимиром Святославичем на Старокиївській горі. В Іпатіївському літописі під 1114, у тій його частині, де вміщено вставку, зміст якої запозичено з візант. хроніки Іоанна Малали, ім'я Д. вжито замість імені Геліос, яким греки означали сонячне божество. Згідно з цією вставкою, "Солнце царь, сын Сварогов, еже есть Дажьбог". Д. царював у Стародавньому Єгипті після свого батька Сварога. Д. захищав закони, встановлені Сварогом, насамперед – інститут шлюбу. Згідно зі "Словом о полку Ігоревім", під час князівських міжусобиць на Русі "погибашеть жизнь Даждьбожа внука". "Даждьбож внук" тлумачиться дослідниками по-різному: як символічне позначення рус. народу або ж як вказівка на когось із князів, можливо, Володимира Святославича. Подвійну функцію Д. як предка народу і князів фіксує укр. весільна пісня, де мовиться про те, як жених-"князь", що їде до нареченої, зустрічає по дорозі Д., який сам фактично постає в ролі першожениха (першопредка) – Сонця. В ін. пісні Д. прославляється як божество родючості, що відмикає ключами літо, тобто оживляє природу. Це дає змогу тлумачити ім'я Д. як "божества, що дає", "божества–подателя благ".

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Топоров В.Н. Об иранском элементе в русской духовной культуре. В кн.: Славянский и балканский фольклор. Реконструкция древней славянской духовной культуры: Источники и методы. М., 1989
  2. Потебня А.А. О происхождении названий некоторых славянских языческих божеств. Там само.

Посилання:
  • ІОАНН МАЛАЛА ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ
  • СТАРОКИЇВСЬКА ГОРА
  • СВАРОГ І СВАРОЖИЧ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ІДОЛИ, КУМИРИ
  • ХОРС
  • КУПАЛА, КУПАЙЛО
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • СТРИБОГ
  • СВАРОГ І СВАРОЖИЧ
  • ВИРІЙ
  • ЯЗИЧНИЦТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)