ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Казьмирчук Г.Д., Дука М.В. ДЕКАБРИСТІВ РУХ в Україні [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dekabrystiv_rukh_v_Ukr (останній перегляд: 14.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ

ДЕКАБРИСТІВ РУХ в Україні. Назву отримав за назвою місяця – грудень (рос. "декабрь"), коли відбулося збройне повстання 1825. Д.р. зародився в Санкт-Петербурзі та Москві. 1814 ген.-майор М.Орлов і офіцер М.Дмитрієв-Мамонов розпочали створювати з-поміж однодумців таємний "Орден російських рицарів", програма якого містила плани обмеження самодержавної влади (див. Самодержавство) в Російській імперії, скасування кріпацтва, поліпшення стану пром-сті, торгівлі, запровадження вільного книгодрукування. В тому ж році група офіцерів, зокрема О. Муравйов, М.М. Муравйов, І. Бурцов, об'єдналася в "Священну артіль". До них приєдналася група вихованців Царськосельського ліцею – В. Кюхельбекер, І. Пущин та ін.

Діяльність цих таємних гуртків стала поштовхом до утворення в С.-Петербурзі 21(09) лют. 1816 першої в Росії таємної дворянської орг-ції – "Союзу порятунку". Засновниками орг-ції виступили гвард. офіцери: О.Муравйов, М.М.Муравйов, І.Якушкін, брати С.Муравйов-Апостол та М.Муравйов-Апостол, кн. С.Трубецькой. Провідну роль відігравав О.Муравйов. Чл. орг-ції також стали М.Новіков, М.Лунін, Ф.Глинка, кн. І.Долгоруков, П.Пестель, І.Бурцов та ін. П.Пестеля до т-ва залучив і сприяв розвиткові його респ. поглядів республіканець і масон (див. Масонство) М.Новіков. У свою чергу П.Пестель істотно вплинув на діяльність "Союзу порятунку", із його вступом до т-ва останнє почало перетворюватися у військ. орг-цію з чітко визначеною метою: введення конституційної монархії, звільнення селян із кріпосної залежності.

За час існування "Союз порятунку" об'єднував приблизно 30 осіб. У січ. 1817 орг-ція ухвалила (згідно зі статутом) рішення про зміну своєї назви – "Товариство істинних і вірних синів Вітчизни". Наступним кроком стало утворення восени 1817 у Москві військ. т-ва, до якого ввійшли О.Муравйов, М.М.Муравйов, С.Муравйов-Апостол, кн. С.Трубецькой, кн. Ф.Шаховськой, П.Колошин та ін. На його основі утворився "Союз благоденства". Програма цієї орг-ції – "Законоположення союзу благоденства" або "Зелена книга" (остання назва – від кольору обкладинки зшитку) – була написана М.М.Муравйовим, С.Трубецьким, П.Колошиним. Існувала й таємна ч. програми, яка в письмовому вигляді не збереглася і в якій ішлося про скасування самодержавства в Рос. імперії шляхом військ. перевороту, запровадження конституції та представницького правління.

Важливим напрямом діяльності "Союзу благоденства" стало формування управ на місцях і вербування нових членів. Поряд з Корінною управою, яка керувала всіма справами т-ва в С.-Петербурзі, існували "побічні" управи в Москві, Тульчині, Полтаві, Тамбові, Нижньому Новгороді (обидва нині міста в РФ), Кишиневі (нині столиця Молдови). Найбільшою і найактивнішою була Тульчинська управа, очолювана П.Пестелем. Полтав. управу очолював М.Новіков.

Протягом трирічної діяльності т-во об'єднало понад 200 чл. У січ. 1820 відбулася нарада чл. Корінної управи. На ній П.Пестель зробив доповідь, в якій виклав усі переваги й недоліки як монархічного, так і республіканського правлінь, доводячи прогресивність останнього (див. Декабристів конституційні проекти).

У січ. 1821 у Москві зібрався з'їзд "Союзу благоденства", який ухвалив рішення про розпуск т-ва. Тоді ж було прийнято таємну постанову про створення чотирьох нових управ, але без участі прореспубліканськи налаштованих прибічників П.Пестеля.

Внаслідок розпаду "Союзу благоденства" сформувалися дві таємні орг-ції: у С.-Петербурзі – помірковане Пн. т-во та в Тульчині – радикальне Пд. т-во (останнє утворилося раніше Пн.). Представниками Тульчинської управи на моск. з'їзді, який проголосив розпуск "Союзу благоденства", були М.Комаров та І.Бурцов. Вони й повідомили чл. Тульчинської управи про рішення з'їзду. Але П.Пестель практично не припиняв діяльності своєї управи. Він реорганізував її та створив на її базі в берез. 1821 Пд. т-во. Директорами були обрані П.Пестель та О.Юшневський. Разом із тим т-во планувало налагодити тісну взаємодію з Пн. т-вом, розглядаючи обидві орг-ції як складові ч. єдиної структури, а тому третім директором було обрано М.М.Муравйова.

Кер-во Пд. т-ва вважало, що революц. зміни в Рос. імперії можна здійснити лише військ. шляхом. Повстання на окраїнах Рос. імперії повинно було підтримати виступ у центрі. За такої умови можна було подолати опір царизму й захопити владу. Тактика військ. революції передбачала збільшення кількості військових у т-ві, особливо командирів військ. частин. Тим часом П.Пестелю присвоїли звання полковника і його було призначено командиром В'ятського піх. полку.

У січ. (ст. ст.) 1822 у Києві відбувся перший установчий з'їзд керівників Пд. т-ва (П.Пестель, О.Юшневський, В.Давидов, кн. С.Волконський, С.Муравйов-Апостол). На з'їзд було запрошено кер. Пн. т-ва М.М.Муравйова, який перебував у Білорусі на маневрах, але він не прибув через зайнятість військ. справами. З'їзд прийняв рішення скликaти наступні з'їзди щороку, а місцем їх проведення визначив Київ як колиш. центр Давньорус. д-ви (див. Київська Русь); з'їзди мали відбуватися під час контрактових ярмарків (див. Київський контрактовий ярмарок), коли до міста з'їжджалися дворяни і влаштовувалися численні бали. Було ухвалено рішення про створення Кам'янської управи (м-ко Кам'янка), яку очолили В.Давидов та кн. С.Волконський.

На наступному січневому з'їзді 1823 була сформована третя, Васильківська управа, яку очолили ініціатори її створення С.Муравйов-Апостол та М.Бестужев-Рюмін. Поступово вона стала найактивнішою: розробила кілька планів збройних виступів, вела пошук союзників.

На з'їздах розглядалися питання програми й тактики т-ва, зокрема обговорювався розроблюваний П.Пестелем проект конституції-наказу, що згодом, 1824, отримав назву "Руська правда" (це був своєрідний наказ Тимчасовому урядові, який планувалося створити після революц. перевороту і який, зосередивши всю повноту влади в своїх руках, мав протягом 10 років утілити його в життя). Активну участь в обговоренні брали С.Муравйов-Апостол, О.Юшневський, М.Крюков.

У "Руській правді" передбачалося 10 глав. Але повністю розроблені й обговорені були лише дві перші й більша ч. третьої. Четверта і п'ята глави існували в чернетках; збереглися підготовчі матеріали до останніх п'яти глав.

"Руська правда" проголошувала знищення кріпацтва. Водночас запроваджувався поділ усіх земель кожної волості на 2 частини: на фонд сусп. земель і фонд приватних земель.

Фонд сусп. земель мав бути створеним із земель, частково конфіскованих у поміщиків, а частково реквізованих із держ. маєтностей, і поділятися між волостями. Сусп. земля волості належала всій волості і не підлягала продажу. Кожний громадянин країни мав право отримати безплатно наділ із сусп. фонду й обробляти його власноруч.

Фонд приватних земель волості мав складатися із земель, що перебували в приватній власності поміщиків і селян, а також у власності д-ви. Земля з приватного фонду могла продаватися, купуватися, здаватися в оренду, передаватися в спадок. Для її обробітку можна було використовувати вільнонайману працю.

За "Руською правдою" в країні мало бути встановлено респ. форму правління. Скасовувалися станові відмінності (див. Стани), оголошувалися рівність усіх громадян перед законом і право кожного громадянина брати участь у держ. справах. Громадяни чол. статі, які досягли 20-річного віку, отримували виборчі права без обмеження майновим чи будь-яким ін. цензом, рекрутська повинність замінялася заг. військовою повинністю. Військові поселення ліквідовувалися. Оголошувалася свобода слова, друку, зборів, віросповідання. Всіляко заохочувався розвиток пром-сті й торгівлі. Замість станового суду вводився суд присяжних засідателів, рівний для всіх громадян.

За проектом Пд. т-ва, Рос. імперія повинна була стати єдиною неподільною республікою з сильною центр. владою. Федеративний устрій відхилявся. Найвищим законодавчим органом проголошувався однопалатний парламент – Нар. віче, яке складалося з нар. представників, обраних на 5 років. Кожного року п'ята ч. його складу мала бути переобраною. Головою мав обиратися один із тих чл. Нар. віча, які перебували в ньому п'ятий рік. Нар. віче мало виключне право видавати закони, оголошувати війну й укладати мир.

Виконавча влада, за проектом, належала Думі, яку складали 5 осіб і яку обирало Нар. віче на 5 років. Щороку один із чл. Думи вибував і його заміняв інший. Головою ставав той, хто перебував у складі Думи п'ятий рік. Контроль за виконанням норм конституції та дотриманням законів покладався на Верховний собор. До його складу передбачалося ввести 120 осіб (бояр), яких обирали довічно з людей, відданих країні й народу. Верховний собор призначав головнокомандувачів арміями під час війни. Столицю республіки планувалося перенести в Нижній Новгород.

Усі народи Рос. імперії, за проектом, мали в майбутньому злитися в єдиний рос. народ і втратити свої нац. особливості. Передбачалася й християнізація цих народів (див. Християнство). Виняток становила Польща, за якою визнавалося право на самовизначення, але за умов одночасного повстання й проведення на її тер. перетворень, подібних до тих, що відбудуться в Росії.

Готуючись до повстання, Пд. т-во вело інтенсивні пошуки ін. таємних орг-цій, в союзі з якими можна було б досягти поставленої мети. 1823 керівники Васильківської управи С.Муравйов-Апостол та М.Бестужев-Рюмін встановили зв'язки із польським Патріотичним товариством – орг-цією польс. шляхетських революціонерів, яку очолював С.Кшижанівський. В ході переговорів було досягнуто домовленості про спільний виступ проти самодержавства. Польс. патріоти визнали осн. положення "Руської правди"; після революції в Росії і в Польщі мало бути встановлено респ. правління. Разом із тим вони наполягали на передачі Польщі ч. укр. земель. Пд. т-во зобов'язалося після військ. перевороту визнати незалежність Польщі. Це єднало ліберально-опозиційні сили двох народів у боротьбі проти самодержавства.

Влітку 1825 під час табірних зборів у м-ку Ліщин (нині село Житомир. р-ну Житомир. обл.) відбулося кілька зустрічей представників Пд. т-ва, Товариства з'єднаних слов'ян та таємної орг-ції (без назви), яка діяла на тер. України.

Хоча Пд. т-во і Т-во з'єднаних слов'ян виникли практично одночасно, вони до 1825, очевидно, навіть не здогадувалися про існування одне одного. Лише у верес. 1825 у м-ку Ліщин з ініціативи керівників Васильківської управи було проведено злиття Пд. т-ва та Т-ва з'єднаних слов'ян, після чого останнє стало особливою Слов'ян. управою в складі Пд. т-ва.

Наприкінці 1825 інтенсивно розроблявся конкретний план повстання, який передбачав спільні дії всіх т-в. До складу Пд. директорії було введено С.Муравйова-Апостола як кер. найчисленнішої Васильківської управи. Головою Тульчинської управи став кн. О.Барятинський. Такі зміни в кер-ві були пов'язані з тим, що П.Пестель під час повстання повинен був перебувати в С.-Петербурзі, де мав формуватися Тимчасовий уряд.

Повстання було заплановане на літо 1826. Але несподівана смерть імп. Олександра I 1 груд. (19 листоп.) 1825 прискорила розвиток подій: виступ призначили на день "переприсяги" новому імператору Миколі I, тобто на 26 (14) груд. 1825. Унаслідок поганої організації та неузгодженості дій збройний виступ у С.-Петербурзі зазнав поразки.

Перед самим виступом, 25 (13) грудня 1825, було заарештовано П.Пестеля, а згодом й ін. кер. Тульчинської управи. Незважаючи на звістку про розгром повстання в С.-Петербурзі, 10 січ. 1826 (29 груд. 1825) у с. Триліси (нині село Фастівського р-ну Київ. обл.), де була розташов. 5-та рота Черніг. піх. полку, розпочався збройний виступ, який очолив С.Муравйов-Апостол (див. Чернігівського полку повстання). 11 січ. 1826 (30 груд. 1825) повсталі зайняли Васильків, до них приєдналися ін. роти полку. В їхньому розпорядженні опинилися склади зі зброєю, продовольством, обмундируванням. До них співчутливо ставилася переважна ч. місц. населення. У Василькові перед солдатами був прочитаний "Православний катехізис", написаний С.Муравйовим-Апостолом та М.Бестужевим-Рюміним. У вигляді запитань і відповідей в реліг. формі цей агітаційний документ доводив необхідність повалення самодержавства і встановлення респ. ладу. В наступні дні до повсталих приєдналися майже всі підрозділи Черніг. полку.

Сподівання на підтримку з боку ін. полків не здійснилися. Командуванню вдалося ізолювати чернігівців. Уже на шостий день, 15(03) січ. 1826, між селами Устимівка та Ковалівка (обидва нині села Васильківського р-ну Київ. обл.) повстанців було оточено військами, вірними уряду, й розстріляно з гармат. Керівників повстання взято в полон і відправлено до С.-Петербурга.

У справі декабристів розпочалося слідство, а влітку 1826 відбувся суд, який виніс вирок про страту П.Пестеля, К.Рилєєва, П.Каховського, С.Муравйова-Апостола, М.Бестужева-Рюміна. Решта організаторів та учасників отримали різні терміни відбування каторжних робіт чи були розжалувані в солдати й відправлені до діючої Кавказ. армії.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Багалій Д. Декабристи на Україні. Х., 1926
  2. Лисенко М. Декабристський рух на Україні. К., 1954
  3. Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1. М., 1955
  4. Окунь С.Б. Нариси з історії СРСР. Кінець XVIII – перша чверть XIX ст. К., 1957
  5. Медведська Л.О. Декабристи на Полтавщині. Х., 1960
  6. Сергієнко Г.Я. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. К., 1975
  7. Нечкина М.В. Декабристы. М., 1982
  8. Казьмирчук Г.Д. Декабристы на Винничине. Винница, 1988
  9. Казьмирчук Г.Д., Микульская Л.А. Декабристы и Волынь. Луцк, 1988
  10. Литвин О.К. Рух декабристів. В кн.: Історія народів Росії. Середина XVIII ст. – 1917 р. К., 1992
  11. Киянская О.И. Павел Пестель: офицер, разведчик, заговорщик. М., 2000
  12. Проблеми історії України XIX ст. – початку XX ст., вип. 3. К., 2001
  13. Декабристські читання: Збірник статей Міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 180 річниці заснування Південного товариства декабристів. К., 2001
  14. Киянская О.И. Научная биография П.И.Пестеля. Автореферат дис. д-ра истор. н. Саратов, 2002.

Посилання:
  • БАРЯТИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • БЕСТУЖЕВ-РЮМІН МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ
  • БУРЦОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ
  • ЧЕРНІГОВСЬКОГО ПОЛКУ ПОВСТАННЯ
  • ДАВИДОВ ВАСИЛЬ ЛЬВОВИЧ
  • ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • КАХОВСЬКИЙ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
  • КАМ'ЯНКА
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК
  • МАСОНСТВО, ФРАНКМАСОНСТВО
  • МОСКВА
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • НОВІКОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ПАРЛАМЕНТ
  • ПАТРІОТИЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ПЕСТЕЛЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ПОЛТАВА
  • ПОМІЩИКИ
  • ПРАВОСЛАВНИЙ КАТЕХІЗИС
  • РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСЬКА ПРАВДА П.ПЕСТЕЛЯ, РУССКАЯ ПРАВДА, ИЛИ ЗАПОВЕДНАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ ГРАМОТА, СЛУЖАЩАЯ ЗАВЕТОМ ДЛЯ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ РОССИИ И СОДЕРЖАЩАЯ ВЕРНЫЙ НАКАЗ КАК ДЛЯ НАРОДА, ТАК И ДЛЯ ВРЕМЕННОГО ВЕРХОВНОГО ПРАВЛЕНИЯ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • СОЮЗ ПОРЯТУНКУ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ТОВАРИСТВО ОБ'ЄДНАНИХ СЛОВ'ЯН
  • ТРУБЕЦЬКОЙ С. П.
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУЛЬЧИНСЬКА УПРАВА
  • ВАСИЛЬКІВ
  • ВАСИЛЬКІВСЬКА УПРАВА
  • ВІЙСЬКОВА ПОВИННІСТЬ ЗАГАЛЬНА
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ВОЛКОНСЬКИЙ СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • ВОЛОСТЬ
  • ЯКУШКІН І.
  • ЮШНЕВСЬКИЙ О.

  • Пов'язані терміни:
  • АНДРІЄВИЧ ЯКІВ МАКСИМОВИЧ
  • АПОСТОЛ-КЕГИЧ ЄГОР ІВАНОВИЧ
  • АПОСТОЛИ
  • АВРАМОВ ІВАН БОРИСОВИЧ
  • АВРАМОВ ПАВЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • БАГАЛІЙ-ТАТАРИНОВА ОЛЬГА ДМИТРІВНА
  • БАРЯТИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • БАСАРГІН МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • БЕНКЕНДОРФ ОЛЕКСАНДР ХРИСТОФОРОВИЧ
  • БЕСТУЖЕВ-РЮМІН МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ
  • БІСТРОМ ФЕДІР АНТОНОВИЧ
  • БОРИСОВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • БОРИСОВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • БОШНЯК ОЛЕКСАНДР КАРЛОВИЧ
  • БРИГЕН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ ФОН ДЕР
  • БУЛГАРІ МИКОЛА ЯКОВИЧ
  • БУЛГАРІ ЯКІВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ДАВИДОВ ВАСИЛЬ ЛЬВОВИЧ
  • ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ
  • ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ МИТРОФАН ВІКТОРОВИЧ
  • ДРАГОМАНОВ ЯКІВ ЯКИМОВИЧ
  • ДУБЕЛЬТ ЛЕОНТІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ДУРОВ СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • ГАНГЕБЛОВ (ГАНГЕБЛІДЗЕ) ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ
  • ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГОРБАЧЕВСЬКИЙ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГОРЛЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ГРОМНИЦЬКИЙ ПЕТРО ФЕДОРОВИЧ
  • ІСПАНІЯ, КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ
  • КАХОВСЬКИЙ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
  • КАМ'ЯНКА
  • КАМ'ЯНСЬКА УПРАВА
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ПІВНІЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОРНИЛОВИЧ (БЕЗ-КОРНИЛОВИЧ) ОЛЕКСАНДР ЙОСИПОВИЧ
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ
  • КРАСНОКУТСЬКІ
  • КРАСНОКУТСЬКИЙ СЕМЕН ГРИГОРОВИЧ
  • КРИЖАНОВСЬКИЙ СЕВЕРИН ТАДЕЙОВИЧ
  • КРЮКОВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КРЮКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛАМБЕРТ КАРЛ ЙОСИФОВИЧ (ЙОСИПОВИЧ), ДЕ
  • ЛАНЖЕРОН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • ЛЕВАШОВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛОБАНОВ-РОСТОВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЛОРЕР МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ЛУКАШЕВИЧ ВАСИЛЬ ЛУКИЧ
  • ЛЮБАР
  • ЛЮБЛІНСЬКИЙ (МОТОШНОВИЧ, МОТОШНОВИЧ ЛЮБЛИНСЬКИЙ, MOTOSZNOWICZ LUBLIЅSKI) ЮЛІАН (ЮЛІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • МАДЗІНІ (MAZZINI) ДЖУЗЕППЕ
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ТАЄМНЕ ТОВАРИСТВО
  • МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ
  • МІЦКЕВИЧ АДАМ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ ІПОЛІТ ІВАНОВИЧ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ ІВАН МАТВІЙОВИЧ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МУРАВЙОВИ-АПОСТОЛИ
  • МИКЛАШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИЛОРАДОВИЧІ
  • НЕЧКІНА МИЛИЦА ВАСИЛІВНА
  • НОВІКОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ОДЕСА
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ
  • ПІВДЕННЕ ТОВАРИСТВО ДЕКАБРИСТІВ
  • ПІВНІЧНЕ ТОВАРИСТВО ДЕКАБРИСТІВ
  • ПОДЖІО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
  • ПРАВОСЛАВНИЙ КАТЕХІЗИС
  • РОСІЯ
  • РУБІНШТЕЙН МИКОЛА ЛЕОНІДОВИЧ
  • РУСЬКА ПРАВДА П.ПЕСТЕЛЯ, РУССКАЯ ПРАВДА, ИЛИ ЗАПОВЕДНАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ ГРАМОТА, СЛУЖАЩАЯ ЗАВЕТОМ ДЛЯ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ РОССИИ И СОДЕРЖАЩАЯ ВЕРНЫЙ НАКАЗ КАК ДЛЯ НАРОДА, ТАК И ДЛЯ ВРЕМЕННОГО ВЕРХОВНОГО ПРАВЛЕНИЯ
  • РУССКАЯ СТАРИНА
  • СЕРГІЄНКО ГРИГОРІЙ ЯКОВИЧ
  • ТРЕТІЙ ВІДДІЛ
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУЛЬЧИНСЬКА УПРАВА
  • ВАДКОВСЬКИЙ ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ
  • ВАДКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • ВАСИЛЬКІВ
  • ВАСИЛЬКІВСЬКА УПРАВА
  • ВЕДЕНЯПІН АПОЛЛОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВІТГЕНШТЕЙН ЛЕВ ПЕТРОВИЧ
  • ВІТТ ІВАН ЙОСИПОВИЧ
  • ВОЛЬФ ФЕРДІНАНД БОГДАНОВИЧ
  • ВОЛЬХОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ВОЛКОНСЬКИЙ СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ВРАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • ВИГОДОВСЬКИЙ (ДУНЦОВ) ПАВЛО ХОМИЧ
  • ЯБЛОНОВСЬКІ
  • ЯВОРСЬКИЙ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЖАНДАРМЕРІЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
  • ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)