ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990

  Бібліографічне посилання: Мельникова І.М. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Deklaraciya_pro_derzh_suverenitet (останній перегляд: 19.09.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990. Прийнята ВР УРСР 16 лип. 1990 як держ.-правовий акт, покликаний гарантувати нац. інтереси народу України. Початок "парадові суверенітетів" республік СРСР поклала 12 черв. 1990 Декларація про державний суверенітет Російської Федерації, з прийняттям якої в Москві склалося двовладдя центральних органів СРСР і РРФСР. В укр. парламенті, після того, як ч. депутатів з фракції Комуністичної партії України "За суверенну Радянську Україну" відбула до Москви на XXVIII з'їзд Комуністичної партії Радянського Союзу, політ. ініціативою оволоділа опозиційна "Народна рада". 9 лип. 1990 лідер респ. комуністів В.Івашко, ставши заст. ген. секретаря ЦК КПРС, склав повноваження голови ВР УРСР. Це деморалізувало комуніст. більшість і дало можливість нац.-демократ. опозиції провести радикальну за змістом декларацію, яка, по суті, стверджувала суверенність України. За підсумками голосування про ухвалення декларації проти були лише 4 депутати, 1 утримався.

Держ. суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність респ. влади в межах тер. УРСР, неза-лежність і рівноправність у міжнар. зносинах. Тер. УРСР в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. ВР УРСР постановляла, що віднині від імені народу України може виступати тільки вона.

Декларація утверджувала виключне право укр. народу на володіння, користування та розпорядження нац. багатством своєї країни. В ній ішлося про те, що УРСР має створити власні банки, включно із зовн.-екон., а також самостійно формувати цінову, фінансову, митну та податкову системи, свій держ. бюджет та контролювати використання його коштів, а в разі потреби запровадити власну грошову одиницю. Говорилося також про проблеми екологічної безпеки. Проголошувалося право на власні ЗС, внутр. війська, органи держ. безпеки. Укр. д-ва перебрала право самостійно визначати порядок проходження військ. служби громадянами республіки.

Було задекларовано намір України в майбутньому стати нейтральною д-вою, яка не братиме участі у військ. блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Водночас проголошувалося, що УРСР у повному обсязі відновлює свій міжнар. статус, а отже, є повноправним учасником міжнар. відносин, безпосередньо бере участь у заг.-європ. процесі та європ. структурах.

У декларації визнавався обов'язок держ. органів влади забезпечувати нац.-культ. відродження укр. народу, запровадження та функціонування укр. мови у всіх сферах сусп. життя. Україна зарезервувала за собою право на повернення у власність її народу нац.-культ. та істор. цінностей, які тимчасово знаходяться за її межами.

Крім того, усім нац. групам, які проживали на тер. України, гарантувалося право на вільний нац.-культ. розвиток (див. Декларація прав національностей України 1991).

Декларація започаткувала процес новітнього державотворення в Україні, створила правові передумови для ухвалення 24 серп. 1991 Акта проголошення незалежності України.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів 1986–1990 рр. К., 1993
  2. Мельникова І.М. Біля джерел формування зовнішньої політики суверенної Української держави. В кн.: Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки, вип. 5. К., 1995
  3. Литвин В.М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті рр. ХХ ст.). К., 2001
  4. Україна: утвердження незалежної держави. 1991–2001. К., 2001
  5. Кравчук Л.М. Маємо те, що маємо. Спогади і роздуми. К., 2002
  6. Новітня історія України (1900–2000). К., 2002
  7. Зленко А.М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. Х.–К., 2003.

Посилання:
  • АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
  • ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНИ 1991
  • ІВАШКО ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • МОСКВА
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

  • Пов'язані терміни:
  • АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
  • ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В.М. КОРЕЦЬКОГО НАН УКРАЇНИ
  • КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
  • КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР ТА КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УРСР
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 1990–1996
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • ЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ
  • МИТНА СИСТЕМА
  • НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ
  • НАЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • НОВО-ОГАРЬОВСЬКИЙ ПРОЦЕС
  • ПЕРЕБУДОВА
  • ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
  • СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ 1990–Х РОКІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)