ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА

  Бібліографічне посилання: Стешенко В.С. ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Demografiya_istorychna (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА

ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА, методологічні аспекти (демографія – від грец. δημος – народ і γράφω – пишу). Хоча інтерес до проблематики, якою займається Д.і., з'явився разом з формуванням демографії як окремої науки, однак лише нещодавно почалися широкі обговорення питань про дисциплінарний статус Д.і., її зв'язки з історією та демографією, про перспективи й напрями її подальшого розвитку. Дослідники поки що не дійшли згоди з багатьох проблем, зокрема, й щодо визначення предмета та методу Д.і. Найбільш поширені на сьогодні є два тлумачення терміна "історична демографія". Вони наведені, зокрема, в словнику з демографії, складеному демографами-експертами Організації Об'єднаних Націй. Там зазначається, що терміном "історична демографія" називають студії з: а) історії розвитку демографічних досліджень; б) аналізу демографічних ситуацій в минулому, в періоди, коли була наявною надійна статистика. З цих двох тлумачень лише друге стосується власне Д.і. як окремої особливої дисципліни, однак воно не стільки виокремлює її з-поміж ін. наук, скільки ототожнює з демографічною статистикою.

Історики та демографи ще не до кінця осмислили всі причини (та їх взаємозв'язки) виникнення Д.і. Більшість з них вбачають їх у необхідності розробки "міждисциплінарних проблем", що потребують кооперації зусиль істориків і демографів, але вони не помічають того, що самі ці проблеми є наслідком певного рівня розвитку демографії та історії.

Фахівці з Д.і. розуміють предмет власне демографічного пізнання ширше, ніж фахівці з "класичної" демографії, які жорстко ув'язують його з осн. методом цієї науки – статистичним. Саме нестат. характер переважної більшості досліджень з Д.і. зумовлює необхідність пошуку визначення предмета Д.і. як нетотожного предметові демографії. Водночас і більшість демографів намагаються не ототожнювати демографічні дослідження про демореальність (у т. ч. і про таку властивість демореальності, як відтворення нас.) зі стат. демографією (демографічною статистикою). Використання в дослідженнях демореальності нестат. методів є свідченням виходу цих досліджень за межі переважно "статистичного" за своїм характером сучасного демографічного пізнання.

Як фахівці з Д.і., так і дослідники демореальності фактично вже перейшли до т. зв. широкого розуміння предмета сучасної демографії. Зокрема, фахівці з Д.і., по-перше, включили до предмета свого інтересу не лише природний та механічний (міграційний), а й соціальний рух нас., і тому не обмежуються дослідженнями лише статево-вікових та шлюбно-сімейних структур відповідних "демографічних систем". По-друге, вони вивчають мікро- та мезорівні демореальності, використовуючи нові для традиційної демографії методи та методики. По-третє, вони зробили вагомий внесок у вирішення давно назрілої проблеми інтеграції соціальної та демографічної статистики на рівні конкретних історико-демографічних досліджень, а також поширили практику міждисциплінарного підходу на проблеми, які раніше вивчалися в межах окремих наук.

Напр., вивчення механізму обумовленості демовідтворювальних процесів тими чи ін. факторами життєдіяльності людей виявило необхідність кооперації фахівців багатьох галузей суспільствознавства (насамперед демографів, соціологів, економістів, етнологів та психологів). Це, у свою чергу, ініціювало процес "демографізації" різних галузей суспільствознавства в тому розумінні, що демографічна проблематика почала розроблятися в дисциплінарних межах багатьох суспільствознавчих наук.

Сьогодні поступ демографічного знання відбувається значною мірою саме завдяки розвиткові інтеграційних процесів, які, однак, пов'язані не з розробкою нових стат. дослідницьких процедур, а із застосуванням (і певною мірою пристосуванням) традиційних методик демографічної статистики до аналізу емпіричних матеріалів, напрацьованих за межами демографії. Зокрема використання методики побудови таблиць смертності та середньої тривалості життя людей при аналізі археол. матеріалів дало змогу одержати додаткову інформацію про характер процесів відтворення нас. на ранніх етапах сусп. розвитку, що, у свою чергу, створює підстави для формування нового розділу істор. демографії – палеодемографії. Однак диференціація самої Д.і. – це процес, який ще не став предметом спец. наук. інтересу.

Переважна більшість досліджень з проблем Д.і. в Україні була виконана в дисциплінарних межах історії (О.Кислий, С.Копчак, В.Кубійович, С.Кульчицький, В.Наулко, В.Огоновський, А.Перковський, Ю.Римаренко, В.Романцов, О.Рудницький, П.Толочко). Принципова особливість цих робіт полягає у тому, що їх автори не обмежуються пошуками та аналізом тієї чи ін. демографічної інформації, а використовують отримані в результаті відповідних досліджень здобутки для задоволення потреб істор. пізнання, для характеристики нас. як тієї "матерії", рух якої є неречовою субстанцією історії. Дослідження з Д.і. є невід'ємною складовою всіх фундаментальних праць з історії людства. Абстрагування від демографічних аспектів історії не дає змоги історикові вступити в гностичний простір філософії історії і робити наук. глобальні узагальнення. Франц. дослідник Ф.Бродель, праця якого "Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм" є добре відомою серед істориків, констатує: "Матеріальне життя – це люди й речі, речі й люди… Безперечно, треба починати з людей. Тоді настане час поговорити і про речі".

Так, дійсний матеріалізм (реалізм) в істор. пізнанні проявляється лише там і тоді, де і коли визнається, що: а) вища мета цього пізнання – розширити та поглибити знання про людей як суб'єктів власної історії; б) дійсний рух до розуміння історії є нескінченним процесом вивчення всього того, що "живі людські індивіди" роблять засобами, інструментами, способами творення, існування та розвитку самих себе як суб'єктів свого "подовженого існування" (демографічного процесу) та "сутнісного буття" (істор. процесу).

З певними застереженнями всі дослідження з Д. і. можна розподілити на ті, що здійснюються в дисциплінарних межах історії для вирішення тих чи ін. завдань істор. пізнання, та на такі, що виконуються в дисциплінарних межах демографії з метою виявлення обумовленості сучасної демографічної ситуації особливостями демографічних процесів у минулому. Однак часом специфічні проблеми Д.і. потребують того, щоб історики вирішували їх у співпраці з демографами, а демографи – у кооперації з професійними істориками. Неналежним врахуванням міждисциплінарної суті проблем Д.і. пояснюються, напр., занадто великі розбіжності в оцінці істориками та демографами людських втрат України від голодомору 1932–1933 в УСРР та в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945.

Нині в Д.і. все більше актуалізуються проблеми, розробка яких потребує залучення до вже традиційної кооперації істориків та демографів, а також фахівців ін. суміжних наук. дисциплін, перш за все етнографів, соціологів та економістів. Розширення та посилення кооперації фахівців різної наук. спеціалізації породжує необхідність координації їхніх зусиль, що неможливо без з'ясування ролі та функцій досліджень окремих властивостей, компонентів, сторін та фрагментів демоістор. реальності в її осягненні як тотальності, цілісності.

У контексті усього сказаного сучасну Д.і. можна визначити як наук. галузь, що вивчає минулі демографічні ситуації за допомогою використання дослідницьких процедур, якими володіють фахівці з різних істор. та демографічних дисциплін. На сьогодні доцільно вважати, що реальним об'єктом Д.і. є розвиток людства. Адже лише людство як таке є справжнім суб'єктом людської (демографічної) історії, а розвиток людства є людським (демографічним) змістом історії.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Multilingual Demographic Dictionary. English Section. New York, 1958
  2. Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія. В кн.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 3. К., 1959
  3. Гохман И.И. Население Украины в эпоху мезолита и неолита. М., 1966
  4. Population in History. Essays in Historical Demography. London, 1969
  5. Acsadi G., Nemeskery J. History of Human Life Span and Mortality. Budapest, 1970
  6. Мересте У.И. Предмет и структура демографической науки и место в ней исторической демографии. В кн.: Проблемы исторической демографии СССР. Таллин, 1977
  7. Пуллат Р.Н. Историческая демография в СССР (значение, итоги и перспективы развития). В кн.: Проблемы исторической демографии СССР. Сборник статей. Таллин, 1977
  8. Вишневский А.Г. Историческая демография и история населения. В кн.: Проблемы исторической демографии СССР. Томск, 1980
  9. Хоменко А.П. Семья и воспроизводство населения. Избранные произведения. М., 1980
  10. Шелестов Д.К. Историческая демография. М., 1987
  11. Проблемы исторической демографии СССР. Сборник научных трудов. К., 1988
  12. Пискунов В.П. "Система научных знаний о народонаселении": демографический идеал или утопия? В кн.: Демографические исследования, вып. 15. К., 1991
  13. Кислый А.Е., Каприцын И.И. Палеодемография: теория и методика, проблемы и решения. Запорожье, 1994
  14. Народонаселение. Энциклопедический словарь. М., 1994
  15. Бродель Фернан Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. XV–XVIII ст., т. 1. К., 1995.

Посилання:
  • ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КУЛЬЧИЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ
  • НАУЛКО ВСЕВОЛОД ІВАНОВИЧ
  • ОГОНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • РИМАРЕНКО ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ТОЛОЧКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ РЕАЛЬНОСТЕЙ
  • ІСТОРІЯ ПОВСЯКДЕННЯ
  • ІСТОРИЧНА НАУКА
  • МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ, МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • НОВА СОЦІАЛЬНА ІСТОРІЯ
  • ПАЛЕОДЕМОГРАФІЯ
  • ПЕРКОВСЬКИЙ АРНОЛЬД ЛЕОНІДОВИЧ
  • СМЕРТНИХ СПИСКІВ МЕТОД


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)