ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЕРЖАВІН МИКОЛА СЕВАСТЯНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Комаренко Т.О. ДЕРЖАВІН Микола Севастянович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Derzhavin_M (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЕРЖАВІН МИКОЛА СЕВАСТЯНОВИЧ

ДЕРЖАВІН Микола Севастянович (15(03).12.1877–26.02.1953) – історик, філолог, етнограф, славіст. Акад. АН СРСР (1931), почесний чл. Болг. АН (1946). Н. в с. Преслав Бердянського пов. Таврійської губ.(нині село Приморського р-ну Запоріз. обл.) в родині вчителя. Навч. в Петерб. ун-ті (1896–97) і Ніжин. історико-філол. ін-ті (1897–1900). У ці роки розпочав етногр. дослідження болгар-поселенців Пд. України (Таврійської губ.). 1900–07 пра-цював викладачем у г-зіях Тифліса (нині м. Тбілісі) й Батумі (обидва нині міста в Грузії), водночас займався питаннями етнографії народів Закавказзя. 1903, 1909–10 працював в архівах Болгарії. 1912–17 – приват-доц. Петерб. (від 1914 – Петрогр.) ун-ту. 1916 захистив магістерську дис. на тему "Болгарські колонії в Росії". Від 1917 – проф. Петрогр. (від 1924 – Ленінград., нині – С.-Петерб.) ун-ту: 1922–25 – ректор, 1925–28 – декан ф-ту мови й літ., 1925–49 – зав. каф-ри слов'ян. філології. Багатогранна наук., пед., сусп. діяльність Д. у справі розвитку слов'янознавства: 1931–34 –дир. Ін-ту слов'янознавства АН СРСР у Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург); 1947–53 – кер. Ленінградського від-ня Ін-ту слов'янознавства АН СРСР, 1942 – чл. Всеслов'янського антифашистського комітету.

Творча спадщина різноманітна і складає понад 500 наук. праць. Осн. роботи присвячені проблемам історії, к-ри, літ., етнографії народу Болгарії та ін. слов'ян. народів. У спадщині вченого – чимало статей про Т.Шевченка("Тарас Григорович Шевченко", 1921; "Творчість Т.Шевченка в його історичному та ідеологічному оточенні", 1932). Поділяв погляди рад. філолога й археолога М.Марра. Зазнав ідеологічного тиску. 1952 змушений був публічно – на сторінках ж. "Вопросы истории" покаятись за свої "помилки" в переконаннях.

П. у м. Ленінград.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Болгарские колонии в России (Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии): Материалы по славянской этнографии. София, 1914
  2. Болгарско-сербские взаимоотношения и македонский вопрос. СПб., 1914
  3. Вековая борьба славян с немецкими захватчиками. М., 1943
  4. История Болгарии, т. 1–4. М.–Л., 1945–48
  5. Христо Ботев – поэт-революционер. 1847–1876. М.–Л., 1948
  6. Иван Вазов. Жизнь и творчество. М.–Л., 1948.
Література:
  1. Список трудов Н.С. Державина в области славяноведения (1898–1952). "Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР", 1953, вып. 11
  2. Историки-слависты СССР: Библиографический словарь-справочник. М., 1981.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ВОПРОСЫ ИСТОРИИ
  • ВСЕСЛОВ'ЯНСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ

  • Пов'язані терміни:
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СТАЛІНСЬКІ ПРЕМІЇ, ПРЕМІЇ ІМЕНІ СТАЛІНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)