Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. ДМИТРО ДЕДЬКО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dmytro_D (останній перегляд: 17.06.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДМИТРО ДЕДЬКО (Детько, Дятько) (р. н. невід. – після 1349) – галицький боярин. Судячи з прізвиська, був княжим вихователем. Очолив змову проти останнього галицько-волин. кн. Юрія II Болеслава (сина мазовецького кн. Тройдена і сестри останніх з династії Романовичів – Андрія Юрійовича й Лева Юрійовича – Марії), внаслідок якої князя 1340 отруїли бояри в м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський). Зі смерті князя скористався польс. король Казимир III Великий, який навесні 1340 вчинив набіг на Львів і пограбував його. Однак полякам не вдалося втриматись у Львові й Галицько-Волинському князівстві. Нар. рух проти окупантів очолив Д.Д. Казимиру III довелося вернутися в Польщу, а Галицька земля майже 10 років залишалася боярською олігархічною республікою під кер-вом Д.Д., який у своїх грамотах називав себе "управителем Руської землі". Тільки 1349 Казимир III, заручившися підтримкою Угорщини, заволодів Галицькою Руссю. Подальша доля Д.Д. невідома.