Бібліографічне посилання: Дзира Я.І., Плахонін А.Г. ДОБРОВСЬКИЙ Йозеф [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dobrovsky_Y (останній перегляд: 19.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОБРОВСЬКИЙ (Dobrovský) Йозеф (17.08.1753–06.01.1829) – чеський вчений, один з основоположників слов'янознавства. Чл. Королів. т-ва наук у Празі (1784), почесний чл. Петерб. АН (1820). Н. в м. Дьярмат (Угорщина). 1768–76 навч. на філос., згодом на богословському ф-тах Карлового ун-ту в Празі. Найважливіші праці: "Історія чеської мови і літератури" (1792), "Глаголиця" (1807), "Основи старослов'янської мови" (1822), "Кирило і Мефодій – слов'янські апостоли" (1823). Творчість Д. справила відчутний вплив на процес нац. відродження Чехії наприкінці 18–19 ст. 1792 відвідав Санкт-Петербург, виявив там давні рукописи та стародруки, дослідив Ізборник 1973 та "Слово о полку Ігоревім". Брав участь у першому перекладі останнього чеською мовою.

Д. першим у Чехії опублікував окремі відомості про укр. мову та українців. У ж. "Славін" ("Slavin" – 1800) вмістив уривок праці Й.-Х.Енгеля "Історія України і українських козаків" (1796). 1814 передрукував із віденського ж. "Vaterländische Blätter" (1812, № 27) у ж. "Слованка" ("Slovanka") ст. "Русняки на Марамороші", яка була спрямована на роз'єднання укр. етносу в Австрійс. імперії. В ній твердилося, що нас. Галичини розмовляє словац. і польс. мовами. Д., додавши до цієї статті 11 своїх приміток критичного характеру, обґрунтовано розкрив етногр. особливості українців Галичини, Буковини, Списького комітату й Закарпатської України, підкреслив етнічну спорідненість і єдність нас. цих країв. Критичні зауваження Д. викликали великий інтерес славістів і громадськості Галичини. В цьому ж журналі Д. повідомив про появу "Енеїди" І.Котляревського і граматики укр. мови О.Павловського.

Після відвідин С.-Петербурга і зустрічей з вихідцем із Закарпаття І.Орлаєм Д. захопився письмовими пам'ятками цього краю, старими грамотами й почав вивчати їх. Завдяки дослідженням Д. чеські вчені майже одностайно визнали право українців на нац. незалежність, що дало підстави галицькій інтелігенції відстоювати свої права в Австрійс. імперії. Галицьке відродження 30-х рр. 19 ст., започатковане "Руською трійцею", базувалося на працях чеських "будителів".

Е.Кінан приписує Д. авторство фальсифікації "Слова о полку Ігоревім". Це припущення активно дискутується сьогодні у світовій науці.