ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ

  Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dogovory_KR_z_Vizantieyu (останній перегляд: 16.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ

ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ. Процес договірного оформлення стосунків Київської Русі з Візантією бере початок 860, коли київ. кн. Аскольд обступив м. Константинополь і добився вигідної для себе угоди, яка, ймовірно, забезпечувала права рус. купців у Візантії. Текст цього договору не зберігся. Перший відомий історикам договір Русі з Візантією укладено 911 між вел. кн. київ. Олегом й імп. Левом VI та його співправителем Александром. Йому передувала рус.-візант. угода, укладена 907 після переможного походу Олега на Константинополь, в якій коротко було викладено осн. положення мирних стосунків між обома країнами. В угоді 907 є дві відсутні в договорі 911 статті: сплата одноразової данини імперією Давньорус. д-ві й право русів на безмитну торгівлю у Візантії. Гол. мета Русі – добитися привілеїв для купців (до серед. 11 ст. рус. торгівля була скерована на візант. ринки, де князь, бояри й дружинники (див. Дружина) збували данину, зібрану під час полюддя, й військ. здобич, купуючи зброю, вино й предмети розкоші, і саме таке її завдання визначало характер і напрями тогочасної рус. зовн. політики). Договір 911 створював режим найбільшого сприяння рус. торговим людям на ринках імперії (те ж саме – візант. купцям на Русі) – вони мали бути забезпечені там житлом, харчами й навіть припасами на зворотний шлях. Таких вигод не мали купці жодної ін. д-ви. Київ. Русь прагнула досягти таким чином визнання на міжнар. арені. Метою візант. уряду під час укладання договору з Олегом було убезпечення пн. кордонів і володінь імперії в Криму, а також систематичне одержання військ. допомоги від Давньорус. д-ви, за що імперія зобов'язалася сплачувати Русі щорічну данину. Цей договір, як і наступний, вписано до "Повісті временних літ".

Наступний договір Русі з Візантією укладено після невдалих воєн. походів вел. кн. київ. Ігоря Старого 941 і 944. Не відважившись іти далі на Константинополь після звістки про зібрання Візантією сильного війська, Ігор уклав з нею 944 договір, менш вигідний від Олегового. В ньому вже не йшлося про безмитну торгівлю русів у Візантії та не згадувалося про сплату Візантією данини Русі, натомість Давньорус. держава змушена була взяти на себе зобов'язання захищати від ворогів візант. володіння в Криму.

Третій договір Русі з Візантією укладено 971 між вел. кн. київ. Святославом Ігоровичем, обложеним візант. військом у болг. м. Доростол (нині м. Сілістра, Болгарія), й імп. Іоанном Цимісхієм. Святослав зобов'язався не воювати з Візантією; ні в Болгарії, ні в Криму не піднімати проти неї народи; надавати імперії військ. допомогу. Цей договір вписано до "Повісті временних літ" у лаконічно-узагальненому вигляді; без згадок про торгівлю й вигоди для рус. купців.

Останній похід Русі на Візантію стався 1043. Тоді рус. флот під командуванням старшого сина вел. кн. київ. Ярослава Мудрого Володимира зазнав поразки. Ярослав почав створювати коаліцію проти імперії, й імп. Константину IX Мономаху довелося запропонувати йому мир. Договір укладено між 1046 і 1052 та скріплено шлюбом доньки імператора з 4-м сином Ярослава Всеволодом Ярославичем. Цей договір був сприятливим для Русі; його текст не зберігся.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Истрин В.М. Договоры Руси с греками X в. "Известия Отдела русского языка и словесности Академии наук", 1924, т. 29
  2. Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений. М., 1956
  3. Литаврин Г.Г. Условия пребывания древних русов в Константинополе в X в. и их юридический статус. "Византийский временник", 1993, т. 54.

Посилання:
  • АСКОЛЬД
  • БОЯРИ
  • ДАНИНА
  • ДРУЖИНА
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • КНЯЗЬ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ОЛЕГ
  • ПОЛЮДДЯ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РУСЬ
  • СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВИЧ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АСКОЛЬД
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДАВНЬОРУСЬКА ЕТНОКУЛЬТУРНА СПІЛЬНІСТЬ
  • ДИПЛОМАТІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА
  • ІОАНН І ЦИМІСХІЙ
  • КНЯЗЬ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КУПЕЦТВО
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПЕРУН
  • РЮРИКОВИЧІ
  • РУСЬКА ПРАВДА
  • СКЕПТИЧНА ШКОЛА
  • СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ
  • ВЕЛЕС, ВОЛОС
  • ЯЗИЧНИЦТВО
  • ЗАКОН РУСЬКИЙ
  • ЗАВІТНЕВИЧ ВОЛОДИМИР ЗЕНОНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)