ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДОКУЧАЄВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ДОКУЧАЄВ Василь Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dokuchaev_V (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОКУЧАЄВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

ДОКУЧАЄВ Василь Васильович (01.03(17.02).1846–08.11(26.10). 1903) – учений, педагог, громад. діяч. Д-р геогнозії та мінералогії (1883). Н. в с. Мілюково (нині село Смоленської обл., РФ) у родині сільс. священика. Закінчив Смоленську духовну семінарію (1867), фіз.-мат. ф-т Петерб. ун-ту зі ступенем кандидата природничих наук (1871). Від 1872 – на посаді консерватора (хранителя) в університетському геол. кабінеті. 1875 у Т-ві дослідників природи (Санкт-Петербург) та ж. "Отечественные записки" подав повідомлення "По вопросу об осушении болот и в частности об осушении Полесья". Досліджував крихкі поклади та структуру річкових долин, гол. чин. – дніпровської. 1878 узагальнив результати в магістерській дис. "Способы образования речных долин Европейской России".

1877–78 взяв участь в організованих Вільним екон. т-вом геолого-геогр. "екскурсіях" чорноземною смугою Російської імперії, переважно Україною (1881 знову відвідав Україну для уточнення висновків). Висунув теорію генези чорнозему. 1879 під егідою Мін-ва державних маєтностей опубл. записку "Картография русских почв" – пояснювальний текст до складеної померлим 1878 статистиком Василем Чаславським карти ґрунтів Європ. Росії, почав викладати в Петерб. ун-ті. 1880 обійняв каф-ру мінералогії (1881 – штатний доц., 1884 – проф.).

1881 з приводу 2-томника графа Олексія Уварова "Археология России. Каменный период" виголосив у від-ні геології та мінералогії Т-ва дослідників природи полемічну промову (наступного року побачила світ як брошура). 1882 за колекцію ґрунтів отримав диплом 1-го ст. Всерос. пром.-худож. виставки. 1883 нагороджений Макаріївською премією Петерб. АН за книгу "Русский чернозем".

1888–94 керував фізико-геогр. дослідженнями Полтав. губ., разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію "Наши степи прежде и теперь" (гонорарні кошти передав постраждалим від посухи), розробив методику визначення, чи були ліси на пд. укр. теренах. 12 листоп.(31 жовт.) 1888 у Вільному екон. т-ві виступив з відповідною доповіддю "Методы исследования вопроса: были ли леса в южной степной России" ("Труды Императорского Вольного экономического общества", 1889, т. 1). Удостоївся золотої медалі та ордена "За заслуги у землеробстві" Всесвіт. виставки (Париж, 1889).

Опікав В.Вернадського (їхнє листування представлено в книзі: Докучаев В.В. и Вернадский В.И. "Переписка". М., 1951), обнародував 1889, зокрема, результати студій цього свого учня-колеги, набуті під час мандрівки поблизу р. Чаплинка в Новомоск. пов. Катериносл. губ. (нині тер. Дніпроп. обл.), та його розвідку про Кременчуцький пов. Полтав. губ. Створив у Полтаві природничо-істор. музей (1891), передавши до нього свій гербарій та зразки ґрунтів і гірських порід.

1892 очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департ. до Воронезької, Харків. та Катериносл. губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам. Опублікував її "Труды" (18 випусків). Пильну увагу приділив Старобільському степу в Харків. губ. і Великоанадольському лісництву в Маріупольському пов. Катериносл. губ.

Від 1892 виконував обов'язки дир. Новоалександрійського ін-ту с. госп-ва та лісівництва (посад Ново-Александрія, Люблінська губ., нині м. Пулави, Республіка Польща), значною мірою на евакуйованій 1914 базі якого виник Харків. с.-г. ін-т (нині – Аграрний ун-т ім. В.Докучаєва). 1895 через перевтому взяв відпустку, перебував у Криму. 1898 вивчав ґрунти Бессарабії, потім, до 1900, – Кавказу та Центр. Азії.

1899 сформулював т. зв. "закон зональності", осмисливши "найщільніший зв'язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів" і "співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини". Читав науково-популярні лекції, в т.ч. в Полтаві, де співробітничав із місц. земством і час. "Хуторянин". Від кінця 1900 тяжко хворів.

П. у м. С.-Петербург.

1954 на його честь смт Оленівські Кар'єри Донец. обл. перейменовано на місто Докучаєвськ.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Избранные сочинения, т. 1–3. М., 1948–49
  2. Сочинения, т. 1–9. М., 1949–60
  3. Наші степи колись і тепер. К.–Х., 1949
  4. К вопросу о почвах Бессарабии. Кишинев, 1950
  5. Російський чорнозем. К.–Х., 1952.
Література:
  1. Вернадский В.И. Страница из истории почвоведения (Памяти В.В. Докучаева). М., 1904
  2. Докучаев. СПб., 1906
  3. Калачиков О.Т. Великий російський вчений – основоположник науки про грунт В.В. Докучаєв. К., 1949
  4. Крупенников И.А. Докучаев в Крыму. Симферополь, 1950
  5. Крупенников И.А., Крупенников Л.А. Василий Васильевич Докучаєв. М., 1956
  6. Вернандер Н.Б. В.В. Докучаєв – творець вітчизняного грунтознавства. К., 1961
  7. Кирьянов Г.Ф. Василий Васильевич Докучаев. М., 1966
  8. Зонн С.В. Василий Васильевич Докучаев. М., 1991
  9. Николаев В.Ф. Из истории Полтавского краеведческого музея. Полтава, 1991
  10. Докучаев Василий Васильевич (1846–1903). М., 1997.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • ХУТОРЯНИН, ЧАСОПИС
  • ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ
  • ПОЛТАВА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ДИКАНЬКА
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)