ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДОЛГОРУКОВ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ДОЛГОРУКОВ Микола Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dolgorukov_M (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОЛГОРУКОВ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ

ДОЛГОРУКОВ Микола Андрійович (1792–23(11).04.1847) – військовик, дипломат, держ. діяч, князь. З Рюриковичів. 1806 зарахований на службу до архіву Колегії закордонних справ, 1810 став камер-юнкером. На Війні 1812 вступив до ополчення, перебував у рос. армії під час пізніших антинаполеонівських кампаній, з 1813 – офіцер Ізюмського гусарського полку, потім – лейб-гвардії Гусарського полку, став ад'ютантом П.Вітгенштейна. Від 1816 – флігель-ад'ютант імп. ___ЛІНК_НЕ_ПРАЦЮЄ___Олександра I.

Учасник рос.-перської війни 1826–28 і російсько-турецької війни 1828–1829. Імп. Миколою I 1828 номінований генерал-майо-ром почту його величності. 1829 за спец. відрядженням заступив убитого О.Грибоєдова на посаді рос. посланника в Тегерані (Персія, нині Іран), після чого удостоєний звання ген.-ад'ютанта і чину ген.-лейтенанта.

На поч. 1830-х рр. – мінський тимчасовий військ. губернатор, віленський та гродненський військ. губернатор, віленський військ. губернатор (із керуванням і цивільними справами губернії) і гродненський та білостоцький генерал-губернатор. Від 1834 – гродненський, білостоцький та мінський ген.-губернатор, водночас віленський військ. губернатор.

1840 обійняв посаду харків., полтав. і черніг. генерал-губернатора, дістав підвищення в ранзі до генерала від кавалерії. Від 1846 додатково виконував обов'язки куратора Харків. учбового округу. Ініціював створення Харків. доброчинного т-ва.

Кавалер орденів св. князя Олександра Невського, Білого Орла, св. Анни 1-го та 2-го ст., св. Володимира 3-го і 4-го класів, св. Георгія 4-го класу, низки іноз. орденів. Нагороджений золотою шаблею за хоробрість (1814).

Привласнив велику суму казенних грошей. Перед смертю зізнався царю про розтрату.

П. у м. Харків. Похований у харків. Успенському соборі.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Российский М. Долгоруков, князь, Николай Андреевич. В кн.: Русский биографический словарь. СПб., 1905
  2. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год), т. 2. Х., 1912
  3. Посохов С.И., Ярмыш А.Н. Губернаторы и генерал-губернаторы. Х., 1997.

Посилання:
  • ХАРКІВ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • РЮРИКОВИЧІ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • НАВЧАЛЬНІ ОКРУГИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)