ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДОМБРОВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ДОМБРОВСЬКИЙ Ярослав [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dombrovsky_Ya (останній перегляд: 24.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОМБРОВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ

ДОМБРОВСЬКИЙ (Dąbrowski) Ярослав (листоп.1836–23(11).05. 1871) – військовик, революціонер, генерал Паризької комуни 1871. Н. в м. Житомир. Із безмаєтної волин. шляхти. Син дрібного чиновника, архівіста губернського дворянського зібрання Віктора Домбровського та його дружини Софії (Зоф'ї), у дівоцтві Фалкенхаген-Залеської. З 9 років – у Брест-Литовському, потім – Петерб. кадетських корпусах і Костянтинівському військ. уч-щі (закінчив 1855 прапорщиком). Служив на Кавказі. Учасник Кримської війни 1853–1856. Нагороджений орденом св. Станіслава.

1859–61 навч. в Акад. Генштабу (Санкт-Петербург). Сприяв З.Сєраковському в організації нелегального гуртка, який, почасти під його кер-вом, відіграв значну роль у підготовці кадрів для польського повстання 1863–1864. На поч. 1862 в чині штабс-капітана направлений до царської армії в Польщу, де разом із А.Потебнею очолив таємний к-т рос. офіцерів, обійняв провід у варшавському к-ті "червоних", який був трансформований у підпільний Центр. нац. к-т. Розробив план рішучого збройного удару в Царстві Польському, що мав стати сигналом для заг. антиурядового виступу на підтримку дій революц. конспірації в окупаційному війську (реалізацію було відкладено).

У серп. 1862 зазнав арешту. Понад два роки утримувався в казематі Варшавської цитаделі. За ґратами навесні 1864 повінчався з Пелагеєю Згличинською, після чого її заслали на Поволжя під нагляд поліції.

Засуджений на 15 років каторги, в груд. 1864 на шляху до Сибіру Д. втік із моск. пересильної тюрми Колимажний двір. Наступного літа з фальшивими документами відбув із дружиною за кордон.

Оселившись у Франції, пра-цював креслярем, став одним із лідерів польс. політ. еміграції, виступав як публіцист. З демократ. позицій трактував "руське питання", прагнув польс.-укр. порозуміння. Наполягав, що з минулого треба виводити уроки, а не підстави для зазіхань на Україну, обґрунтовував її право на самовизначення, "всі права самостійного ладу та розвитку".

Під час франко-прусської війни 1870–71 рішуче став на захист республіки, здобув популярність поміж опозиційних клубів Парижа. Отримав од Дж.Гарибальді запрошення керувати волонтерським корпусом у м. Ліон, проте вирватися тоді з обложеної столиці не вдалося.

2 квіт. 1871 покликаний Комуною очолити легіон нац. гвардії. Невдовзі обійняв посаду коменданта міськ. укріп-району. 28 квіт. призначений командувати 1-ю (Західною) армією, потім фактично порядкував ЗС комунарів. Відзначався проведенням сміливих операцій та особистою хоробрістю. Був контужений. Загинув від смертельного поранення на барикаді поблизу Монмартра в бою з версальськими військами. Вночі на 24 трав. з почестями похований на цвинтарі Пер-Лашез. 1879 ексгумований прах Д. перенесено до комунального кладовища Іврі.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Два письма. "Колокол", 1865, 15 июля
  2. Trochu comme organisateur et général en chef. Lyon, 1871
  3. Krytyczny rys wojny 1866 roku w Niemcech i we Włoszech. Warszawa, 1952
  4. Listy. Warszawa, 1960.
Література:
  1. Еще о Я.Домбровском. "Колокол", 1865, 1 августа
  2. Rożałowski W. Żywot generaіa Dąbrowskiego. Lwów, 1878
  3. Bortnowski W. Jarosław Dąbrowski. Warszawa, 1954
  4. Jarosław Dąbrowski, wybitny dowódсa i teoretyk wojskowy. Warszawa, 1955
  5. Дьяков В.А., Миллер И.С. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. М., 1964
  6. Дьяков В.А. Ярослав Домбровский. М., 1969
  7. Zdrada J. Jarosław Dąbrowski. Kraków, 1973
  8. Миллер И.С. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы XIX в. М., 1980.

Посилання:
  • ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ
  • ГАРИБАЛЬДІ ДЖУЗЕППЕ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • ПАРИЗЬКА КОМУНА (1871)
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
  • ПОТЕБНЯ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СЄРАКОВСЬКИЙ ЗИГМУНТ
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕЙДЕНРЕЙХ-ДЕ-ГЕНІНГ МИХАЙЛО
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
  • ПОТЕБНЯ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ
  • СЄРАКОВСЬКИЙ ЗИГМУНТ
  • ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 1862–1864
  • ЖИТОМИР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)