Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dominialny_sud (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД (від лат. dominus – пан, володар, власник) – приватний суд феод. знаті над підданими свого маєтку в добу середньовіччя. У Київській Русі чинився князями та боярами над невільниками і частково – закупами. У 14 – 1-й пол. 17 ст. здійснювався в межах шляхетських імунітетів князями, шляхтою, боярами й зем'янами над челяддю та напіввільними категоріями нас. В часи національної революції 1648–1676 Д.с. втрачає своє значення. Від кін. 17 ст. в Укр. козац. д-ві поступово поширюється у володіннях монастирів, а згодом і на держ. та старшинських землях. На укр. землях, що були у складі Австрійс. імперії, Д.с. проіснував до 1848 (див. Селянська реформа 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті), а на землях України, підвладних Російській імперії, – до селянської реформи 1861.