Бібліографічне посилання: Стеблій Ф.І. ДОМІНІЇ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dominii (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОМІНІЇ – низова ланка держ.-адм. влади на селі в Галичині й на Буковині за часів Австрійс. імперії. Формувалися на базі маєткових комплексів великих землевласників – дідичів – і ними утримувались, водночас були підзвітні окружним староствам. Владні функції виконував власник села (сіл) або уповноважені ним урядники: мандатор – у справах політ., юстиціарій – у справах судових. До компетенції мандатора належали: видача й візування паспортів, ведення реєстру нас., оголошення нормативних актів, розподіл і стягнення податків, військ. облік, постачання рекрутів та ін. До обов'язків юстиціарія входили розгляд селян. скарг на дідичів та влагодження суперечок. Нерідко всі ці функції поєднувала одна особа. У нар. пам'яті інститут Д. залишив по собі сумну славу карального органу, ставши символом майже необмеженої влади дідичів. Д. скасовано під час проведення селянської реформи 1848 в Галичині на Буковині та Закарпатті.