Бібліографічне посилання: Ісаєвич Я.Д. ДОРОГИЧИН, Дрогичин [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dorogychyn (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОРОГИЧИН, Дрогичин – стародавнє місто над р. Зх. Буг, істор. центр Підляшшя, нині м-ко в Білостоцькому воєводстві (Польща). Археол. матеріали свідчать про існування Д. як сх.-слов'ян. поселення з 7 ст. Уперше згадано в літописі під 1142. У 11–13 ст. Д. – один із найбільших ремісничо-торг. і політ. центрів на зх. окраїнах Київської Русі й Галицько-Волинського князівства. Тут виявлено бл. 16 тис. свинцевих пломб 11–13 ст. з різними, переважно емблемними зображеннями (тризубів, постатей святих, літер кириличної абетки, птахів та ін.). Дослідники висунули кілька гіпотез про використання їх як товарних або митних знаків, привісних печаток, знаків вартості хутряних грошей. Про поширення писемності в Д. свідчить кириличний напис на кістяній ручці ножа 12 ст., виявленого 1954. У 30-х рр. 13 ст. кн. Конрад I Мазовецький захопив Д. і 1237 передав рицарям Добжинського ордену (див. Добжинських рицарів орден). У берез. 1238 (за ін. даними, 1237) Данило Галицький зі своїм волин. військом витіснив рицарів, узяв у полон їхнього магістра Бруно і приєднав Д. до своїх володінь. 1253 Данило обрав місто місцем своєї коронації, щоб підкреслити права на пн. землі Галицько-Волин. князівства. Після смерті Данила Д. належав до володінь Шварна Даниловича, Лева Даниловича, Юрія Львовича.

У 1-й пол. 14 ст. перейшов до Литви. Проведені польс. археологами 1954–57 розкопки підтвердили сх.-слов'ян. характер давнього Д. й остаточно спростували твердження Я.Длугоша про те, що Д. був столицею ятвягів.