ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДОРОГИЧИН, ДРОГИЧИН

  Бібліографічне посилання: Ісаєвич Я.Д. ДОРОГИЧИН, Дрогичин [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dorogychyn (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОРОГИЧИН, ДРОГИЧИН

ДОРОГИЧИН, Дрогичин – стародавнє місто над р. Зх. Буг, істор. центр Підляшшя, нині м-ко в Білостоцькому воєводстві (Польща). Археол. матеріали свідчать про існування Д. як сх.-слов'ян. поселення з 7 ст. Уперше згадано в літописі під 1142. У 11–13 ст. Д. – один із найбільших ремісничо-торг. і політ. центрів на зх. окраїнах Київської Русі й Галицько-Волинського князівства. Тут виявлено бл. 16 тис. свинцевих пломб 11–13 ст. з різними, переважно емблемними зображеннями (тризубів, постатей святих, літер кириличної абетки, птахів та ін.). Дослідники висунули кілька гіпотез про використання їх як товарних або митних знаків, привісних печаток, знаків вартості хутряних грошей. Про поширення писемності в Д. свідчить кириличний напис на кістяній ручці ножа 12 ст., виявленого 1954. У 30-х рр. 13 ст. кн. Конрад I Мазовецький захопив Д. і 1237 передав рицарям Добжинського ордену (див. Добжинських рицарів орден). У берез. 1238 (за ін. даними, 1237) Данило Галицький зі своїм волин. військом витіснив рицарів, узяв у полон їхнього магістра Бруно і приєднав Д. до своїх володінь. 1253 Данило обрав місто місцем своєї коронації, щоб підкреслити права на пн. землі Галицько-Волин. князівства. Після смерті Данила Д. належав до володінь Шварна Даниловича, Лева Даниловича, Юрія Львовича.

У 1-й пол. 14 ст. перейшов до Литви. Проведені польс. археологами 1954–57 розкопки підтвердили сх.-слов'ян. характер давнього Д. й остаточно спростували твердження Я.Длугоша про те, що Д. був столицею ятвягів.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Авенариус И.В. Дорогичин надбужский и его древности. СПб., 1890
  2. Лучицкий Н. По поводу "Дорогичинских древностей". В кн.: Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, кн. 6. К., 1892
  3. Болсуновский К. Дорогичинские пломбы, ч. 1. К., 1894
  4. Musianowicz K. Drohiczyn od VI do XIII wieku. Olsztyn–Białystok, 1982
  5. Hawryluk J. Ziemia Brzeska w dobiе państwowości ruskiej. "Krakowskie zeszyty ukrainoznawcze", 1996–97, t. 5–6.

Посилання:
  • ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ
  • ДЛУГОШ ЯН
  • ДОБЖИНСЬКИХ РИЦАРІВ ОРДЕН
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КОНРАД І МАЗОВЕЦЬКИЙ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ
  • ПІДЛЯШШЯ
  • ШВАРНО ДАНИЛОВИЧ
  • ТРИЗУБ, ОСН. ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖ. ГЕРБА УКРАЇНИ
  • ЯТВЯГИ
  • ЮРІЙ ЛЬВОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРВЕН, ДАВНЬОРУС. МІСТО
  • ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ
  • ДОБЖИНСЬКИХ РИЦАРІВ ОРДЕН
  • ДОРОГИЧИНСЬКА ВОЛОСТЬ
  • ІНОКЕНТІЙ IV
  • ОПІЗО
  • ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ЯН З ЧАРНКОВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)