ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДОВГЕ

  Бібліографічне посилання: Німчук В.В. ДОВГЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dovge (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДОВГЕ

ДОВГЕ – село Іршавського р-ну Закарп. обл. Розташов. в долині р. Боржава (прит. Тиси, бас. Дунаю). В центрі села сходяться шляхи з Іршави, Сваляви, Хуста. Нас. 6790 осіб (2001). Засвідчене 1383 під назвою Hozyomezen, Hozyumezov, що є угор. пер. укр. назви (гіпотетично – Довгоє Поле, Довгополе). У 14–15 ст. – центр пн.-марамороських володінь (Довжанської домінії) феодалів Долгаїв (угор. Dolhai, тобто "Довжанський"), які від назви села утворили собі прізвище.

1418 в Д. були 23 кріпацьких г-ва, 2 шляхетських будинки, рус. дерев'яна церква, млин на р. Свинка, митниця. Селяни сповідували православ'я. Сім'я Долгаїв перейшла в католицизм і змадяризувалася. Спочатку Д. й навколишні села входили до комітату Берег, але 1454 на прохання Долгаїв угор. король Ласло (Владислав) V приєднав їх землі до комітату Мараморош. 1460 угор. король Матяш Гуньяді дозволив Амброзієві Долгаєві вимурувати в Д. кам'яний замок. Невдовзі Долгаї потрапили в немилість і 1474 замок був зруйнований. Від нього залишилася лише каплиця, яку у 18 ст. перебудовано в кальвіністську церкву (див. Протестантизм).

У кін. 17 або на поч. 18 ст. Д. й околиця перейшли у володіння угор. графів Телекі, осн. маєтки котрих були в Трансільванії (істор. обл. на пн. зх. Румунії). Протягом 1712–74 графи Телекі спорудили в Д. архіт. комплекс: палац, обнесений прямокутним оборонним муром з бійницями; на кутах муру розміщено чотири вежі; у пд. ч. муру – ще одну вежу. Під палацом збереглися залишки давнішої споруди – можливо, шляхетського будинку 15 ст. У дворі садиби розбито невеликий парк. Госп. будинки 18 ст. винесено за межі оборонного муру.

Біля Д. 7 черв. 1703 відбулася перша битва повсталих проти габсбурзького панування куруців – учасників визвол. антиавстрійс. руху, який згодом очолив Ференц II Ракоці.

У 18 ст. у Д. працювали поміщицькі підпр-ва – ткацький цех, папірня, перевезена після 1772 з с. Лисичеве (нині село Іршавського р-ну), філіграні на продукції якої зі словом "Dolha" засвідчуються навіть у 1841.

У Д. протягом 1811–24 жив укр. поет, учений, філософ В.Довгович (1783–1849), який за назвою села модифікував своє родинне прізв. Довганич.

У 19 ст. у Д. розвивається пром-сть. 1850 на місц. руді почав діяти з-д "Гамора", який виробляв чавунні груби, плити, ліжка, казани, дрібне с.-г. знаряддя, скоб'яні вироби, які реалізовувалися на внутр. і зовн. ринках. До нього проведено канал з р. Боржава. На з-ді, крім тутешніх українців, працювали німці (переважно вихідці з Австрії) та словаки. Після екон. кризи 30-х рр. 20 ст. він перестав існувати.

В кін. 19 ст. побудовано лісопильний з-д, який існує й донині. Вузькоколійну залізницю Берегове–Кушниця (нині село Іршавського р-ну), яка проходить через Д., прокладено 1906.

У селі в 19 – поч. 20 ст., крім українців, проживали: невелика кількість угорців (переважно це були працівники держ. установ та ремісники), помітна кількість євреїв (гол. чин. ремісники та торгівці, небагато хліборобів), кілька родин румунів (виробники дерев'яних корит, ночов, ложок), які переселилися в Д. наприкінці 19 ст. 1911 споруджено нову греко-катол. церкву, в якій, крім греко-католиків, молилися й римо-католики.

У роки Першої світової війни багато жителів мобілізовано до австро-угор. армії, чимало з них загинуло на сх. та італ. фронтах. Після розпаду Австро-Угорщини делегати від Д. брали участь у Всезакарпатському з'їзді в Хусті. 21 січ. 1919 (див. Закарпатські всенародні збори 1919) вони голосували за приєднання Закарпатської України до України. 22 берез. 1919 в селі встановлено владу Угор. рад. республіки. В квіт. 1920 село зайняли війська Румунії. Влітку 1920 як частина Підкарпатської Русі Д. увійшло до складу Чехословаччини.

У чехословац. період працю-вали семирічна держ. (т. зв. нар.) шк. для дітей-русинів, чеська шк., а також держ. (нар.) госп. шк. Діяли просвітницькі орг-ції "Просвіта" та Общество імені О.Духновича. На поч. 1930-х рр. адм. Довжанський округ було розформовано, більшу частину його тер. віднесено до складу Іршавського округу.

У Д. були на еміграції дочка І.Франка Г.Ключко та поетеса й педагог М.Підгірянка (псевдонім Марії Домбровської), які після угор. окупації змушені були покинути Підкарпаття.

У той день, коли в Хусті було проголошено незалежність Карпатської України, – 15 березня 1939 – Д. окупувала гортистська Угорщина. "Просвіту" було заборонено. Багато молоді в перші часи окупації втекло до СРСР (дехто з них пізніше вступив у 1-й Чехословац. корпус ген. Л.Свободи). Чоловіків і юнаків було мобілізовано до армії на сх. фронт. Чимало їх здалися в рад. полон і пізніше вступили до лав 1-го Чехословац. корпусу. На пн. від села побудовано військ. казарми.

24 жовтня 1944 Д. звільнено військ. частинами Четвертого Українського фронту Червоної армії (див. Радянська армія).

У селі встановлено рад. владу в формі нар. к-ту, після возз'єднання Закарп. України з УРСР перетвореного на сільраду. 1947 більшість словаків переселилися до Чехословаччини.

1948–49 організовано колгосп, але більшість селян подалася на лісорозробки та лісоз-д, що відновив роботу. 1949 введено в дію дільничу лікарню та амбулаторію, 1954 – туберкульозний диспансер районного значення та лікарню-санаторій обласного значення для хворих на туберкульоз кісток. З 1946 працює сільс. б-ка. 1945/46 навч. рік почався в семирічній шк., яка 1948 переросла в десятирічну серед. шк. Нині в Д. працюють дванадцятирічна й восьмирічна школи. 1993 відкрито приватний Довжанський вищий економічний коледж ім. В.Якуба.

Місц. ансамбль пісні й танцю "Боржава", який організував заслужений діяч мист-в України М.Машкін (1926–71), відомий за межами Закарп. обл. У 1990-х рр. побудовано новий катол. костел, 2003 освячено нову греко-катол. церкву.

Архіт. пам'ятки: палац (18 ст.); пам'ятник на честь першої битви визвол. війни угор. народу 1703–11 (1902); пам'ятний хрест жителям села, загиблим на фронтах I світ. війни; пам'ятник жителям села, які загинули під час II світ. війни.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Lenoczky T. Monografiája, k. 1–3. Ungvár, 1881
  2. Die Österreichisch-ungarirche Monarchie in Wort und Bild: Ungarn. V.B. (2 abteilung). Wien, 1900
  3. Dušanek J. Chust v Marmaroši. Mukačevo, 1937
  4. Bélay V. A megye betelepülésétöl a XVIII század elejéig. В кн.: Bélay V. Máramaros megye társadalma és nemzetiségei. Budapest, 1943
  5. Bogdán J. Magyarországi papiripar törtenete (1530–1900). Budapest, 1963
  6. Лях А.О., Троян М.В. Довге. В кн.: ІМіС УРСР. Закарпатська область. К., 1969
  7. Мацюк О.Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI – початок XX ст.). К., 1974
  8. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 2. К., 1985.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БЕРЕГОВЕ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ІРШАВА
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • ХУСТ, МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • ОБЩЕСТВО ІМЕНІ ДУХНОВИЧА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІДКАРПАТСЬКА РУСЬ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПРОТЕСТАНТИЗМ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РУСИНИ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СВАЛЯВА , МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • СВОБОДА ЛЮДВІК
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗАКАРПАТСЬКІ ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ 1919

  • Пов'язані терміни:
  • ДОЖІ ДЄРДЯ ПОВСТАННЯ 1514
  • НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УГОРСЬКОГО НАРОДУ 1703-1711
  • НІМЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • СЛОВАКИ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)