ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДРУЦЬКІ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ДРУЦЬКІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Drucki (останній перегляд: 24.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДРУЦЬКІ

ДРУЦЬКІ – князівський рід, назва якого походить від м. Друцьк (нині село Вітебської обл. в Білорусі), яке, в свою чергу, отримало назву від гідроніма – р. Друть (прит. Дніпра). Д. походять від Гедиміновичів: старша гілка (у Великому князівстві Московському) – від Льва Андрійовича, сина Андрія Ольгердовича (загинув 1399), кн. полоцького і псковського; молодша гілка (у Великому князівстві Литовському) – від Семена Дмитровича, сина Дмитра Ольгердовича (загинув 1399), кн. брянського, трубчевського й черніг. Семен Дмитрович (р.н. невід. – 1422) мав шістьох синів, від яких пішли князі Бабичі, Бабічеви (в Росії), Д.-Прихабські, Д.-Соколинські, Соколинські-Коноплі, Д.-Озерецькі, Д.-Зубревицькі, Д.-Горські, Д.-Любецькі, Д.-Толочинські та ін. Один із синів Семена Дмитровича – Іван Путята (р.н. невід. – 1440) – був чл. ради вел. кн. литов. Свидригайла. Син Івана Путяти – Дмитро Путятич (р.н. невід. – 1505) – був київ. воєводою (1492–1505), одним із перших укр. князів, який розумів роль запороз. козацтва й спирався на нього в боротьбі проти ординських наскоків. Деякі представники роду Д. активно виступали за права правосл. українців та білорусів у ВКЛ, підтримали повстання кн. М.Глинського (1508). Коли воно зазнало поразки, троє князів Д. втекли до Рос. д-ви, започаткувавши там відгалуження молодшої гілки роду. Після приєднання м. Смоленськ (нині місто в РФ) й Смоленщини до Рос. д-ви (1654) Д. перейшли на службу цареві Олексію Михайловичу. Яків Д.-Соколинський загинув (1671) під час придушення козац. повстання під кер-вом С.Разіна. Ін. представники роду залишалися в Речі Посполитій. З їхнього середовища вийшло чимало відомих діячів, напр., Лаврентій Д.-Соколинський (р.н. невід. – 1725) – унійний смоленський архієпископ; Ксаверій Д.-Любецький (1778–1846) – міністр фінансів у Царстві Польському.

Князівський рід Д. дуже розгалужений, завдяки шлюбним зв'язкам він пов'язаний з такими визначними родами, як Вишневецькі, Воротинські, Кміти, Масальські, Заславські, Монтовти, Сапіги, Семашки та ін. Нащадки Д. і нині живуть в Україні, Білорусі, Польщі, Росії та ін. країнах.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993.

Посилання:
  • ГЕДИМІНОВИЧІ
  • ГЛИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • МАСАЛЬСЬКІ (МОСАЛЬСЬКІ)
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • САПІГИ
  • СВИДРИГАЙЛО, СВИДРИГАЙЛО-БОЛЕСЛАВ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО МОСКОВСЬКЕ
  • ВОЄВОДА
  • ВИШНЕВЕЦЬКІ
  • ЗАСЛАВСЬКІ

  • Пов'язані терміни:
  • РОМАН ДАНИЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)