ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДУХІНСЬКИЙ (DUCHINSKI) ФРАНЦІШЕК

  Бібліографічне посилання: Любченко В.Б. ДУХІНСЬКИЙ (Duchinski) Францішек [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dukhinsky_F (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДУХІНСЬКИЙ (DUCHINSKI) ФРАНЦІШЕК

ДУХІНСЬКИЙ (Duchinski) Францішек (1817–1893) – польс. історик, етнограф та публіцист, автор псевдонаук. теорії слов'ян. етнографії. Н. в Наддніпрянській Україні у спольщеній укр. родині. Після польського повстання 1830–1831 емігрував до Франції, де був співробітником провідника польс. політ. еміграції кн. А.Чарторийського. Переважно мешкав у Парижі, деякий час – у Швейцарії, Італії, Стамбулі. Проф. польс. шк. в Парижі, зав. польс. музею в м. Рапперсвіль (Швейцарія). Популярність Д. принесли його паризькі публічні лекції з польської історії, в яких він розвинув свою знамениту теорію про взаємовідносини слов'ян. народів. Д. заперечував слов'ян. (більш того – арійське; див. Сарматизм) походження сучасних йому росіян, стверджував, що "москалі" – азіатського "туранського" (фінсько-монг.) походження, і що підкоривши землі, заселені справжніми "руськими" – білорусами та малоросами, вони привласнили їх нац. ім'я. Д. доводив, що в інтересах арійської Європи – відновлення слов'ян. польс. д-ви, яка включала б українців з білорусами й була надійним буфером поміж цивілізованою Зх. Європою та могутньою д-вою автократичних "москалів". Теорія Д., хоча і була піддана гострій критиці, зокрема М.Костомаровим, проте у 1850–80-ті рр. набула великої популярності в країнах Зх. Європи, сприяла утвердженню там погляду на українців (малоросів) як на народ окремий від росіян. Гол. праці Д. вийшли у Парижі: "Zasady dziеjów Polski i innich krajów Słowiańskich" (1858–61, t. 1–3), "Treść lekcji historii polskiej Wykіadanych w Paryżu" (1860), "Polоgne et Ruthenie. Origines slaves" (1861), "Peuples Aryȃs et Tourans, agriculteurs et nomades" (1864) та ін.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Костомаров Н. Ответ на выходки газеты "Czas" и журнала "Revue Contemporaine". "Основа", 1861, № 2
  2. Його ж. Правда полякам о Руси. Там само. 1861, № 10
  3. Пыпин А.Н. Тенденциозная этнография. "Вестник Европы", 1887, № 1
  4. Ульянов Н.И. Происхождение украинского сепаратизма. Нью-Йорк, 1966.

Посилання:
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА, НАДДНІПРЯНЩИНА, ПРИДНІПРОВ'Я, ПОДНІПРОВ'Я
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • САРМАТИЗМ
  • СТАМБУЛ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ-ЄЖИ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)