ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

  Бібліографічне посилання: Бачинська О.А. ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dunayske_kozacke_viysko (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (від 1856 – Новоросійське козацьке військо) – козац. формування, що утворилося на пд. Бессарабії в лип. 1828 з козаків Чорноморського козацького війська, Усть-Дунайського Буджацького козацького війська і Задунайської Січі, які оселилися в краї до переходу задунайців з Й.Гладким у Російську імперію. Згодом до козаків приєднали волонтерів із Балканських країн і Молдови, які служили в рос. армії, відставних солдатів, укр. і рос. селян, коронних циган Бессарабії. До війська входило 11 станиць і хуторів Акерманського пов. з нас. 131 150 осіб (1868): Акмангіт (нині с. Білолісся), Старокозаче, Волонтирівка, Михайлівка, Миколаївка, Новотроїцьке, Каїри (нині с. Крива Балка), Костянтинівка, Петрівка, Байрамча (нині с. Миколаївка-Новоросійська), Фараонівка (нині села в Білгород-Дністровському, Кілійському, Саратському, Татарбунарському р-нах Одес. обл. та в р-ні Штефан Воде, Молдова).

Д.к.в. підпорядковувалося новорос. і бессарабському ген.-губернаторові. Управління на місцях здійснювалося Військ. правлінням на чолі з наказним отаманом, що призначався царським урядом. Одним із перших наказних отаманів став С.Василевський. Військ. правління поділялося на цивільну і військ. частини. У станицях влада належала виборним станичним отаманам. Штаб і Військ. правління містилися в м. Акерман (нині м. Білгород-Дністровський), від 1857 – у станиці Байрамча.

1844 вийшло "Положення про дунайське військо", яким регулювалися на засадах Війська Донського та Чорномор. система адм. управління, діяльність штабів полків, визначалися осн. завдання військ. служби. Козац. служба тривала 30 років: 25 – польова, 5 – внутрішня. Військо складалося з 2-х кінних 6-сотенних полків, несло прикордонну службу – на річках Дунай і Прут та чорномор. узбережжі до Дністра, внутр. – у Бессарабській обл. та Херсонській губернії, мало гарнізони в Ізмаїлі та Акермані. 1829–38 козаки Д.к.в. входили до протичумних та протихолерних карантинних загонів у Бессарабії та Одесі, несли охоронну службу в Балтському пов. Подільської губернії (у зв'язку з польським повстанням 1830–1831) та у Волощині (у зв'язку з кризою в Туреччині). Від 1847 – дві, а 1853–56 ще дві сотні дунайців входили до Кавказ. корпусу і брали участь у боях на лівому фланзі Кавказ. лінії (у роки Кавказ. війни 1817–64). Під час Кримської війни 1853–1856 був сформований третій полк (проіснував до закінчення цієї війни). Протягом війни дунайці несли аванпостну службу на Дунаї та чорномор. узбережжі, входили до складу гарнізонів Ізмаїла і Тульчі (нині м. Тулча, Румунія), воювали в р-ні островів дельти Дунаю та в Бабадазі; 2-й полк 1854 захищав Одесу від нападу англо-франц. ескадри, взяв у полон екіпаж англ. фрегата "Тигр". За мужність і героїзм два полки нагороджено штандартами "За хоробрість" та зрівняно в правах із регулярними кавалерійс. частинами.

За Паризьким мирним договором 1856 від Рос. імперії відходили придунайські землі Пд. Бессарабії разом із ч. військ. тер. Того ж року Д.к.в. перейменували в Новоросійське козац. військо.

Поряд із військ. службою козаки займалися землеробством, тваринництвом, торгівлею, утримували власні військ. шк. та уч-ще. Протягом 1842–44, 1855–58 мали місце заворушення серед дунайського козацтва та масові рухи за вихід із війська.

1868 у зв'язку з проведенням заг. військ. реформи Новорос. козац. військо ліквідоване, а козаки переведені на становище селян-власників. Цей процес тривав протягом року і завершився в груд. 1869.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Бачинська О.А. Дунайське козацьке військо. 1828–1868 рр. Одеса, 1998.

Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ГЛАДКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ
  • ІЗМАЇЛ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • ОДЕСА
  • ПАРИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1856
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • УСТЬ-ДУНАЙСЬКЕ БУДЖАЦЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ВОЛОЩИНА
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • БЕССАРАБІЯ
  • КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
  • КОЗАЦЬКІ ВІЙСЬКА
  • ПОЛК
  • СТАНИЦЯ
  • ЦИГАНИ В УКРАЇНІ
  • УСТЬ-ДУНАЙСЬКЕ БУДЖАЦЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)