ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ

  Бібліографічне посилання: Струкевич О.К. ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dvoryanski_deputatski_zbory (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ

ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ – виборні органи дворян намісництва, що розглядали справи претендентів на дворянство. Складалися з "осіб найвідоміших і найповажніших родів дворянської гідності". За цими критеріями дворянство кожного повіту на дворянських зборах обирало 3–4-х депутатів до центру намісництва. У Лівобережній Україні Д.д.з. скликалися від 1784, їхня робота набула тут особливого суспільного значення та розголосу. Це зумовлювалося тим, що в Гетьманщині було багато претендентів на дворянство із середовища найнижчих та середніх прошарків козацької старшини, а також рядового козацтва, міщан, духовенства, посполитих та навіть записаних 1782 у кріпацтво селян. Депутати Д.д.з. на засіданнях під головуванням губернського маршала (див. Предводитель дворянства) розглядали питання обґрунтованості підстав претендентів нобілітуватися у дворянство (див. Нобілітація). Роботу Д.д.з. контролювало зібрання ("собрание") дворянства в намісництві. Д.д.з. в цілому прихильно ставилися до домагань на дворянство. Цим домаганням сприяли й юридичні норми, визначені Жалуваною грамотою дворянству 1785. Хоча ці норми в Росії виконували охоронну функцію щодо панівних верств, однак в Україні вони створювали реальні можливості здобуття дворянства представникам різних соціальних прошарків. На перешкоді надмірному збільшенню чисельності осіб дворянського стану наприкінці 1791 рішуче став Сенат. Надіслані з України відомості про дворян було повернуто до намісницьких правлінь. Д.д.з. разом із губернськими маршалами були зобов'язані наново розглянути справи. Під тиском малоросійського ген.-губернатора М.Кречетникова до 1795 безсумнівними дворянами було визнано 12597 осіб – трохи більше половини від внесених до родовідних книг до 1791. Відповідно до указу Сенату від 19 берез. 1797, Д.д.з. остаточно втратили самостійність; вони лише розглядали докази та представляли їх у Герольдію, яка й вирішувала питання про належність особи до дворянського стану.

дата публікації: 2004 р.

Посилання:
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МІЩАНИ
  • НАМІСНИЦТВО
  • НОБІЛІТАЦІЯ
  • ПОСПОЛИТІ
  • ПРЕДВОДИТЕЛЬ ДВОРЯНСТВА
  • РОДОВІДНІ КНИГИ
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА ДВОРЯНСТВУ 1785

  • Пов'язані терміни:
  • ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ
  • ІСКРИЦЬКІ
  • КОМІСІЇ ПРО РОЗГЛЯД ДВОРЯНСТВА
  • КОМІСІЯ ПРО РОЗГЛЯД ДВОРЯНСТВА
  • КУРАКІН ОЛЕКСІЙ БОРИСОВИЧ, ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПОСАДІ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА МАЛОРОСІЇ В 1802–1807
  • МИЛОРАДОВИЧІ
  • РОДОВІДНІ КНИГИ
  • СУДОВІ ПАЛАТИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)