ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДВОРЯНСТВО

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. ДВОРЯНСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dvoryanstvo (останній перегляд: 24.01.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДВОРЯНСТВО

ДВОРЯНСТВО – а) сусп. інституція, б) вищий прошарок суспільства, притаманні розвинутому феодалізмові. У правовому плані легітимність Д. визначалася низкою юридично оформлених норм. Ці норми виокремлювали незначну частину сусп-ва в особливий, вищий сусп. стан. Як правовий інститут досі зберігається в монархічних країнах. У Російській імперії юрид., соціальний і політ. статус Д. вперше й найбільш повно кодифікований Жалуваною грамотою дворянству 1785. Д. проголошувалося панівним станом. Основою його політ. і екон. могутності було володіння землею та кріпосними селянами (див. Кріпацтво), а також те становище в механізмі держ. управління, яке воно займало ("служилий" люд). Д. було опорою самодержавства, постачальником керівних кадрів для держ. апарату, силою, що справляла вплив на політику царського уряду. Звання дворянина успадковувалося (спадкове Д.) або отримувалося шляхом пожалування верховною владою (особисте Д.). Спадковими дворянами стали нащадки нижчого військ.-служилого прошарку 12 – поч. 14 ст., які обслуговували княжий двір та великих бояр, а також представники родової знаті – князі, бояри та ін. Недворянам права стану Д. (особисте Д.) надавалися пожиттєво царською милістю при досягненні ними певного чину на військ. чи цивільній службі, а також при отриманні російських орденів.

Законодавство Рос. імперії поділяло дворян на верстви та групи. Вершину складала титулована знать – князі, графи, барони. Юридично лише на спадкових дворян поширювалися всі привілеї, які виділяли Д. в особливий стан: звільнення від тілесних покарань, особистих податків, рекрутської повинності, виключне право мати кріпосних селян, обіймати виборні та керівні посади на держ. службі, створювати власні станові організації – повітові й губернські дворянські збори. Неспадкові дворяни, за невеликим винятком, не мали права володіти кріпосними селянами, брати участі в дворянських зборах, записуватися до родовідних книг, а після реформ 60–70-х рр. 19 ст. втратили можливість обіймати посади у виборних дворянських органах.

Зі знищенням політико-адм. самостійності України, зруйнуванням Запорозької Січі та поширенням тут чинності Жалуваної грамоти дворянству укр. шляхта і козацька старшина стали складовою частиною рос. Д.

Проте не за всією укр. шляхтою та козац. старшиною визнавалася приналежність до Д. Багато хто протягом довгих десятиріч змушений був дошукуватися документального підтвердження свого "високого" походження. Питання їхнього дворянства вирішилося позитивно тільки після видання указу імп. Миколи I 1835. З остаточним поділом Речі Посполитої (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) стан рос. Д. поповнився також польс. шляхтою Правобережної України. За даними перепису 1897, в Україні налічувалося 128 375 спадкових і 214 287 особистих дворян, з них, зокрема, 171 954 особи становили росіяни, 89 804 – українці, 62 019 – поляки. Втрата Д. 1861 такого привілею, як володіння кріпосними селянами, болюче вдарила по багатьох дворянських г-вах. Протягом 1877–1905 їхнє землеволодіння скоротилося, зокрема в Україні – на 34,2 %. Однак ще й на поч. 20 ст. в с. госп-ві збереглося домінування великого й середнього дворянського (поміщицького) землеволодіння. Формами станової організації дворян були дворянські збори, а пізніше – Рада об'єднаного дворянства, партія октябристів (див. "Союз 17 октября") і т. ін.

Дворянський прошарок існував і на зх.-укр. землях, що перебували під владою Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина).

Як сусп. інституція Д. ліквідовано в Рад. Росії (а після встановлення рад. влади на укр. землях – і в УСРР) на підставі Декрету Всерос. ЦВК та РНК "Про знищення станів і цивільних чинів" від 23(10) листоп. 1917. На зх.-укр. землях ця інституція з певними обмеженнями проіснувала до 1939 (на Закарпатті – до 1944).


Література:
  1. Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии. Х., 1895
  2. Романович-Славатинский А. Дворянство в России от начала XVIII в. до отмены крепостного права. К., 1912
  3. Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні (60–90-ті роки XIX ст.). К., 1959
  4. Корелин А.П. Дворянство в пореформенной России 1861–1904 гг. М., 1979
  5. Дорошенко Д. Нарис історії України, т. 2. К., 2002.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БОЯРИ
  • ДВІР
  • ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ
  • КНЯЗЬ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ
  • РОДОВІДНІ КНИГИ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СОЮЗ 17 ОКТЯБРЯ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА ДВОРЯНСТВУ 1785

  • Пов'язані терміни:
  • АСИМІЛЯЦІЯ
  • БОЯРСЬКА ДУМА
  • ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
  • ДЕШКО (ДЕШКОВ) АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ДОНСЬКІ КОЗАКИ
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ЯКОВИЧ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДВОРЯНСЬКІ БАНКИ
  • ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ
  • ДВОРЯНСЬКІ ЗБОРИ
  • ДВОРЯНСТВО СЛУЖИЛЕ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА
  • ЕКСТРАКТ МАЛОРОСІЙСЬКИХ ПРАВ 1767
  • ЄЛИЗАВЕТА ПЕТРІВНА
  • ЕТИКЕТОЗНАВСТВО
  • ФАЛЕРИСТИКА
  • ФАЛЬСИФІКАТ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА
  • ФАЛЬЦ-ФЕЙНИ
  • ФАМІЛЬНІ АРХІВИ
  • ФЕОДАЛІЗМ
  • ФІНЛЯНДІЯ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • ГЕНЕАЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ГЕТЬМАНЩИНА ТА РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ГОЛІЦИН ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ГОРЛЕНКО ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ
  • ГОРЛЕНКИ
  • ГУБЕРНСЬКА РЕФОРМА 1775
  • ГУЛЕВИЧІ
  • ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА
  • ІГНАТЬЄВ ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ
  • ІМПЕРІЯ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІСПАНІЯ, КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ
  • ІСТОРІЯ РУСІВ, ИСТОРІЯ РУСОВЪ
  • ІВАН III, ІВАН III ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАЛЬВІНІЗМ
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КАТОРГА, КАТОРЖНІ РОБОТИ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • ХАЛЕЦЬКІ, БОЯРСЬКИЙ РІД
  • ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ
  • ХУТІР
  • КОДИФІКАЦІЙНІ РОБОТИ В УКРАЇНІ 18–19 СТ.
  • КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • КОНДРАТЬЄВИ
  • КОНТРИБУЦІЯ АВСТРІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ НА БУКОВИНЦІВ 1775–1786
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ
  • КОВПАК ОПАНАС ФЕДОРОВИЧ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КРАТКАЯ ЛЕТОПИСЬ МАЛОЙ РОССИИ С 1506 ПО 1776 ГОД, С ИЗЪЯВЛЕНИЕМ НАСТОЯЩЕГО ОБРАЗА ТАМОШНЕГО ПРАВЛЕНИЯ И С ПРИОБЩЕНИЕМ СПИСКА ПРЕЖДЕ БЫВШИХ ГЕТМАНОВ, ГЕНЕРАЛЬНЫХ СТАРШИН, ПОЛКОВНИКОВ И ИЕРАРХОВ
  • КРИЦЬКИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КУРАКІН ОЛЕКСІЙ БОРИСОВИЧ, ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПОСАДІ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА МАЛОРОСІЇ В 1802–1807
  • ЛАЗАРЕВСЬКІ
  • ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ
  • ЛИХАЧОВ ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ
  • ЛИСЯНСЬКИЙ ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • ЛИТВИНОВА (ЛИТВИНОВА-БАРТОШ) ПЕЛАГЕЯ (ПОЛІНА) ЯКІВНА
  • ЛОМИКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ
  • ЛОРИС-МЕЛИКОВ (ЛОРІС-МЕЛІКОВ) МИХАЙЛО ТАРІЕЛОВИЧ
  • ЛУКАШЕВИЧ ВАСИЛЬ ЛУКИЧ
  • ЛЮБЛІНСЬКИЙ (МОТОШНОВИЧ, МОТОШНОВИЧ ЛЮБЛИНСЬКИЙ, MOTOSZNOWICZ LUBLIЅSKI) ЮЛІАН (ЮЛІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • ЛЖЕДМИТРІЙ I
  • МАГНАТИ
  • МАНІФЕСТ 19 ЛЮТОГО 1861
  • МАНІФЕСТ ПРО ВОЛЬНОСТІ ДВОРЯНСТВА 1762
  • МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • МАРКОВИЧ ЯКІВ АНДРІЙОВИЧ
  • МАЦІЄВИЧ ЛЕВКО МАКАРОВИЧ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕОРІЇ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • МИКОЛА II
  • МИЛОРАДОВИЧ ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НІМЕЧЧИНА
  • НОБІЛІТАЦІЯ
  • НОБІЛІТЕТ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ОЛЕКСАНДР ІІІ
  • ОРДЕН
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ОСАВУЛ
  • ОСВІТА ЖІНОЧА В УКРАЇНІ
  • ПАТРІОТИЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ПЕТРО ІІІ ФЕДОРОВИЧ
  • ПІКІНЕРСЬКІ ПОЛКИ
  • ПОДЖІО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
  • ПОМІЩИКИ
  • ПОСПІЛЬСТВО
  • ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ
  • ПРЕДВОДИТЕЛЬ ДВОРЯНСТВА
  • ПРОСОПОГРАФІЯ
  • ПРОТЕСТАНТИЗМ
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ПИШЧЕВИЧ ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ
  • РАНГИ ЗНАЧНОГО ВІЙСЬКОВОГО ТОВАРИСТВА
  • РЕФОРМАЦІЯ
  • РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ
  • РЄПНІН МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • РЕВІЗЬКІ КАЗКИ
  • РЕВОЛЮЦІЇ
  • РЕВОЛЮЦІЯ 1905–1907 В УКРАЇНІ
  • РІЗНОЧИНЦІ
  • РОДОВІДНІ КНИГИ
  • РОМАНОВИЧ-СЛАВАТИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • РОЗУМОВСЬКІ
  • РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РУССКАЯ БЕСЕДА
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ШВЕЦІЯ, КОРОЛІВСТВО ШВЕЦІЯ
  • СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ
  • СЛОВ'ЯНОСЕРБІЯ
  • СЛОВ’ЯНОФІЛЬСТВО, СЛОВ’ЯНОЛЮБСТВО
  • СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649
  • СОЮЗ РУССКОГО НАРОДА
  • СУДОВІ ПАЛАТИ
  • ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722
  • ТАВРІЙСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ТЕРЕЩЕНКО МИКОЛА АРТЕМІЙОВИЧ
  • ВАСИЛІЙ ІІІ ІВАНОВИЧ
  • ВІЙСЬКОВІ РЕФОРМИ 60-70-Х РР. ХІХ СТ.
  • ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ
  • ЙОСИФ II
  • ЗАБІЛА ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ЗАХІДНИКИ
  • ЗАКОН БОЖИЙ
  • ЗЕМСЬКІ ПОВИННОСТІ
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
  • ЗБОРОВСЬКИЙ ІПОЛИТ ЧЕСЛАВОВИЧ
  • ЗЕЛЕНСЬКІ
  • ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  • ЗЕМСЬКІ СУДИ
  • ЗЕМСЬКІ УПРАВИ
  • ЗЕМСЬКОГО СОБОРУ РІШЕННЯ 1653
  • ЗЕМСЬКИЙ ДІЛЬНИЧНИЙ НАЧАЛЬНИК
  • ЗЕМСЬКИЙ СОБОР
  • ЗЕМСТВА
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА ДВОРЯНСТВУ 1785
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА МІСТАМ 1785


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)