ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДВОРИЩЕ

  Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. ДВОРИЩЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dvoryshche (останній перегляд: 19.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДВОРИЩЕ

ДВОРИЩЕ – форма сімейних поселень, відома на укр. теренах від часів Київської Русі. В 14–17 ст. Д. були поширені переважно на Волині та в Галичині, частково на Поділлі й Наддніпрянській Україні. Становили складні госп. комплекси, які охоплювали центр. садибу (бл. 1 га) й систему орних земель та угідь. Населяли Д. в основному родинні колективи – неподілені широкі сім'ї. Еволюція Д. ішла шляхом розширення самостійності малих родин. Автономність проявлялася спочатку в споживчій окремішності ("особистого хлеба уживают"), а згодом і в певній вироб. відособленості малих сімей. Це приводило до перетворення Д. в патронімію – групу споріднених родин (широких і малих), які зберігали певну госп., сусп. й ідеологічну єдність. Кількість малих сімей у Д. коливалася від 4–5 до кількох десятків. Особливо великі Д. були поширені в Поліссі, на пн. Волині. Крім родичів, до складу Д. часто входили також сторонні особи – "спільники", "потужники", "поплічники", "приймаки". Згодом, особливо із проведенням волочної поміри, дворищні патронімічні спілки розпалися, і тому в 16–17 ст. в архів. джерелах часто трапляються терміни "півдворище", "третьдворище", "чвертьдворище" і просто "жеребок". Відповідно до виконуваних членами Д. повинностей Д. поділялися на "службові", "тяглі", "конюшенні", "бобровничі" тощо.

У ході соціальної еволюції економічно міцні Д. виходили з підпорядкування волосної громади, їхні чл. поповнювали стан бояр-слуг, окремі ж Д. розорювалися і зникали. Переважна більшість Д. трансформувалися в нові структури сусп. співжиття людей – багатодвірні села (дольового або подворищного типів). Дольові села виникали шляхом розростання Д. з наступним його поділом на окремі дворогосподарства в межах однойменного села. Подворищні села формувалися шляхом об'єднання окремих сусідніх Д.

Великосімейні "общини", аналогічні укр. Д., зберігалися до кін. 16 ст. на рос. та білорус. (теж Д.) землях, а також в Іспанії (германдади), Італії (кондоми), в Скандинавії. Значного поширення набула великосімейна община (задруга) на Балканах.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Леонтович Ф. Крестьянский двор в Литовско-Русском государстве. СПб., 1897
  2. Ефименко А. Дворищное землевладение в Южной Руси. В кн.: Ефименко А. Южная Русь, т. 1. СПб., 1905
  3. Косвен М.О. Северорусское печище, украинские сябры и белорусские дворища. "Советская этнография", 1950, № 2
  4. Купчинський О.А. Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. К., 1981
  5. Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998
  6. Його ж. Актуальні проблеми дослідження українського села в епоху середньовіччя та нового часу (Матеріали круглого столу). "УІЖ", 2003, № 3.

Посилання:
  • БОЯРИ-СЛУГИ
  • ГАЛИЧИНА
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА, НАДДНІПРЯНЩИНА, ПРИДНІПРОВ'Я, ПОДНІПРОВ'Я
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • ВОЛОЧНА ПОМІРА
  • ВОЛИНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО
  • ДИМ
  • ГРОМАДА
  • ПОПЛЕЧНИКИ
  • ПОПЛУЖНЕ
  • СЯБРИ (СПІВВЛАСНИКИ, СПІВУЧАСНИКИ, ПАЙОВИКИ, ПРИЯТЕЛІ)
  • УСТАВА НА ВОЛОКИ
  • ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)