ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЯЧЕНКО ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бондаренко Р.І. ДЯЧЕНКО Дмитро Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dyachenko_D (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЯЧЕНКО ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ

ДЯЧЕНКО Дмитро Михайлович (14.06.1887, за ін. даними, 14.08.1884–21.05.1942) – архітектор, громад. діяч. Проф., чл.-кор. Акад. арх-ри СРСР (1935). Н. в м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) у багатодітній сім'ї власника шевської майстерні, який походив з с. Патлаївка (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.). 1907 закінчив Таганрозьке 8-класне тех. уч-ще і вступив до Акад. художеств та Ін-ту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Після успішного закінчення Ін-ту цивільних інженерів (1913) працював земським інженером спочатку Полтав., потім Київ. губ. 1918 став головою Т-ва укр. архітекторів (1918–19), фундатор і ректор Укр. архіт. ін-ту в Києві (1918–22). 1926, 1930 розробив і видав альбоми типових проектів колгоспного житла для УСРР.

Серед архіт. споруд Д. – комплекс будов ін-тів Укр. с-г. акад. (нині Нац. аграрний ун-т) у Голосієво (місцевість у Києві; 1926–29). Тут талант зодчого виявився в тонкому розумінні нац. особливостей суто укр. архітектури, дбайливому ставленні до природного оточення, рельєфу мальовничої місцевості.

Д. провадив велику громад. роботу. До 1937 займався пед. діяльністю: був проф. буд. і худ. ін-тів у Києві. Сміливі виступи та стійкість творчих переконань (різкої критики за використання істор. стилю укр. бароко зазнав комплекс споруд у Голосієво) зробили неможливим його перебування в Києві: під загрозою арешту 1937 Д. із сім'єю переїхав до Москви, де працював у різних проектних орг-ціях, але не уникнув репресії.

1 лип. 1941 Д. заарештований, а в трав. 1942 захворів і помер (як повідомили його рідним – в одному з таборів).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Київ. Провідник. К., 1930
  2. Словник художників України. К., 1973
  3. Чепелик В.В. Триумф и трагедия зодчего. "Строительство и архитектура", 1987, № 11
  4. Асеев Ю.С., Дяченко Б.М. Украинский зодчий Дмитро Дяченко. Там само, 1990, № 5.

Посилання:
  • БАРОКО
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛУБНИ
  • ЛУКОМСЬКИЙ ГЕОРГІЙ КРИСКЕНТІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)