ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЯТЛОВ ПЕТРО ЮРІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Лавров Ю.П. ДЯТЛОВ Петро Юрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dyatlov_P (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЯТЛОВ ПЕТРО ЮРІЙОВИЧ

ДЯТЛОВ Петро Юрійович (13(01). 02.1883–після 1933) – революц., громад. та політ. діяч, публіцист і перекладач. Н. в м. Стародуб (нині місто Брянської обл., РФ) у сім'ї ремісника-маляра. 1896–1901 навч. у Ніжин. г-зії, яку закінчив зі срібною медаллю, потім вступив на юрид. ф-т Моск. ун-ту і включився в студентський рух. У лют. 1902 за участь у підпільній студентській сходці був заарештований і виключений з ун-ту без права вступу до будь-якого ін. навч. закладу. Після виходу з в'язниці перебував під наглядом поліції в містах Курськ (нині місто в РФ), Ворожба, Ніжин, Глухів та ін. 1903, незважаючи на заборону, вступив до Петерб. політех. ін-ту і знову влився в революц. боротьбу – став чл. укр. студентської громади, друкував та розповсюджував революц. літ., брав участь у студентських сходках, за що восени 1904 був виключений з ін-ту.

Повернувшись до України, Д. взяв активну участь у діяльності Революційної української партії, згодом – Української соціал-демократичної робітничої партії. 1907 за редагування підпільного полтав. ж. "Соціал-демократ" у черговий раз заарештований і засуджений до річного ув'язнення. Відбувши покарання, емігрував за кордон. 1909–10 проживав у м. Цюріх (Швейцарія), 1911–14 – у Празі (нині столиця Чехії), де закінчив маш.-буд. ф-т Празького політехнікуму, активно займався літ. й перекладацькою роботою, листувався з В.Леніним і Н.Крупською. У лип. 1913 опублікував у більшовицькій газ. "Правда" статтю "Пам'яті Лесі Українки", в якій назвав письменницю "другом робітників".

На початку Першої світової війни Д. переїхав до Відня, де почав співробітничати з Союзом визволення України (СВУ) – завідував його експедицією, не раз за завданням президії Союзу здійснював інспекційні поїздки до таборів укр. військовополонених. Як чл. ЦК УСДРП підтримував зв'язки з групою лівих в УСДРП (О.Лолою, Л.Юркевичем, В.Левинським та ін.), які 1915 об'єдналися навколо газ. "Боротьба", яку видавав Л.Юркевич. Д. критикував Л.Юркевича за негативне висвітлення газетою діяльності СВУ.

1918, після припинення діяльності СВУ, Д. поступово відійшов від укр. соціал-демократів, вступив до укр. секції Комуніст. партії Австрії й 1919 почав видавати у Відні організовану з допомогою укр. комуністів США і Канади "Комуністичну бібліотечку", в якій було надруковано кілька праць В.Леніна, перекладених Д. укр. мовою. 1920 Д. передав вид. "Комуністичної бібліотечки" Комуністичній партії Східної Галичини (КПСГ). 1921 увійшов до складу Закордонного к-ту КПСГ, очолив його й організував вид. друкованого органу партії – газ. "Наша правда". Наприкінці 1921, уникаючи переслідування з боку австрійс. властей, Д. переїхав до Берліна, вступив до укр. групи Комуніст. партії Німеччини, почав пра-цювати в рад. представництві й активно співробітничати з центр. друкованим органом КПЗУ – ж. "Наша правда". Влітку 1924 переїхав до Праги, працював у рад. представництві в Чехословаччині, співробітничав з укр. секцією Комуніст. партії Чехословаччини, брав участь у вид. зб. "Чуєш, сурми заграли" для укр. молоді.

У січні 1925 на запрошення Наркомосу УСРР Д. повернувся в Україну. Через рік вступив до КП(б)У, активно працював на різних відп. посадах – був ученим секретарем Наркомосу УСРР, одним із ред. ж. "Народний учитель", перекладачем і ред. Держ. вид-ва України. Переклав укр. мовою деякі тв. В.Короленка, М.Горького, Дем'яна Бєдного та ін. письменників, низку марксистських праць. Викладав політекономію, діалектичний та істор. матеріалізм у вузах Харкова, був зав. каф-ри Харків. ін-ту комунального г-ва.

1933 виключений з лав КП(б)У і репресований. Подальша доля невідома.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні, т. 1. К., 1926
  2. Ярошенко А.Д. Невтомний солдат революції. "УІЖ", 1963, № 1
  3. Юрченко О. Ліві з УСДРП. "Вітчизна", 1970, № 10.

Посилання:
  • БОРОТЬБА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ГЛУХІВ
  • ГОРЬКИЙ МАКСИМ
  • ХАРКІВ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЕВИНСЬКИЙ В.
  • ЛОЛА ОКСЕН (ОКСЕНТІЙ) МИКОЛАЙОВИЧ
  • НІЖИН
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
  • СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ УСДРП
  • ВІДЕНЬ
  • ВОРОЖБА
  • ЮРКЕВИЧ ЛЕВ ЙОСИПОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КОСМОС, ВИДАВНИЦТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)