ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА

  Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dzhambuylucka_orda (останній перегляд: 19.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА

ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА, Перекопська орда – одне з відгалужень Ногайської орди. Заснована ногайцями, що переселилися в 2-й пол. 16 ст. із пн.-кавказ. степів. Кочувала на лівому березі Дніпра між містом-фортецею Перекоп (гол. центр Д.о., від якого орда іноді називалася Перекопською; нині село, підпорядковане Армянській міськраді АР Крим) на пд., Кінбурном на зх., Дніпром і м. Казікермен, що стояв на правому березі Дніпра (нині м. Берислав), на пн., р. Берда і далі степом на сх. Кочувала аулами, що складались із сімей або кибиток (1766 було 5 тис. кибиток). Правління ордою здійснював каймакан, рідше – сераскир-султан із династії Гіреїв, які завжди мешкали в Перекопі (Перекопську фортецю відбудував крим. хан Сагіб-Гірей I (1532–51), за його правління через весь перешийок з обох боків фортеці відновлено рів, наповнений мор. водою, у фортеці постійно стояв ханський гарнізон). Д.о. перебувала у васальній залежності від Кримського ханства, була зобов'язана (на вимогу хана) брати участь у нападах кримських татар на укр., рос., польс. та ін. землі. В ході російсько-турецької війни 1768–1774 Д.о. визнала протекторат Російської імперії. 1771 переселена на Кубань, 1790 – в приазовські степи. Від 1797 царським указом запроваджено управління над ордами (Джамбуйлуцькою, Єдисанською ордою та Єдичкульською ордою), що кочували в степах Пн. Причорномор'я, очолене Баязет-беєм, якого царський уряд наділив посадою придворного радника з оплатою із держ. казни. Баязет-бей здійснював кер-во за допомогою ради, що складалася із 6 осіб (по два представники від орди), та призначених у кожний аул по одному сотнику і два десятники. Царський уряд намагався вирішити питання про залучення орд до осілого способу життя, з цією метою він надавав їм землі, необхідні для підтримки скотарства. Указом від 16 лип. 1801 ординці звільнялися від рекрутської повинності, але зобов'язувалися постійно утримувати 1 тис. озброєних вершників на випадок необхідності. Після Кримської війни 1853–1856 джамбуйлуцькі ногайці емігрували до Османської імперії.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. (1730–1829), ч. 2. Одесса, 1838
  2. Яворницький Д.І. До історії Степової України. Дніпропетровськ, 1929.

Посилання:
  • БЕРИСЛАВ
  • ЄДИЧКУЛЬСЬКА ОРДА
  • ЄДИСАНСЬКА ОРДА
  • ГІРЕЇ
  • КАЙМАКАМ, ЯК ТЕРМІН
  • КІНБУРН
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КУБАНЬ
  • НОГАЙСЬКА ОРДА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРЕКОП
  • РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • САГІБ-ҐЕРЕЙ I

  • Пов'язані терміни:
  • АЗОВСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • КАЛЬМІУСЬКИЙ ШЛЯХ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • НОГАЙСЬКА ОРДА
  • ТАТАРИ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)