Бібліографічне посилання: Константиненко К. ДЖАНФРАНКО Джіраудо [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dzhanfranko_Dzh (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДЖАНФРАНКО Джіраудо (н. 09.09.1941) – італ. філолог. Засн. і президент Італ. асоц. укр. студій. Н. в м. Падуя (Італія). Від 1969 після закінчення ф-ту іноз. мов Венеціанського ун-ту (спеціалізація – рос. та франц. мови) працював позаштатним проф. слов'ян. філології. Позаштатний, згодом – постійний проф. Інституту Східної Європи, від 1990 – пров. проф. ф-ту слов'ян. філології Ун-ту Ка'Фоскарі в м. Венеція (Італія). Активно співпрацює із зарубіжними наук. закладами, напр., Центром візант. та слов'ян. студій Софійського ун-ту (Болгарія).

В Ун-ті Ка'Фоскарі Д. – відповідальний за зв'язки з країнами Сх. Європи. Чл. правління Міжнародної асоціації україністів.

Д. доклав чимало зусиль до поширення відомостей про Україну в Італії та розвитку італ. україністики як такої. Завдяки його старанням започатковано курс укр. мови та літ. для студентів-філологів Ун-ту Ка'Фоскарі; для проведення лекцій і семінарів запрошено кращих укр. спеціалістів історико-філол. профілю. Д. – організатор перших чотирьох італ. Конгресів укр. студій, які проводяться кожні два роки у Венеції й Римі, організатор або учасник ін. наук. заходів, присвячених питанням давньої та сучасної історії і к-ри країн Сх. Європи, конгресів і симпозіумів: "Україна 17 століття: між Заходом та Сходом Європи" (Київ, 1994), "Через 10 років після Чорнобиля" (Местре, Італія, 1996), "Євразія: об'єднання, ліги, роз'єднання" (Венеція, Італія, 1997), "Пам'яті Лесі Українки" (Сан-Ремо, Італія, 1998), "Культури мажоритарні й міноритарні: зустрічі й сутички" (Чівідале-дель-Фріулі, Італія, 1999) та ін.

Плідно працює як науковець. Стиль і тематика його праць різноманітні: від глибоких історико-філол. розвідок до реляцій наук.-публіцистичного плану. Роботи з україністики позначені глибокою ерудованістю, умінням виділяти й аналізувати окремі моменти історії, к-ри, політики, які, на думку вченого, концентрують осн. тенденції свого часу. Чимало його праць присвячено історії рос. мови, к-ри, політики 15–18 ст.; давньорус. к-рі; Україні 17 ст.