Бібліографічне посилання: Пінчук Ю.А. ЄФИМЕНКО Олександра Яківна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Efymenko_O (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄФИМЕНКО Олександра Яківна (дівоче прізв. – Ставровська; 30.05.1848–18.12.1918) – історик, етнограф, педагог. Дружина П.С.Єфименка, мати П.П.Єфименка. Н. в с. Варзуга (нині село Мурманської обл., РФ) в сім'ї службовця. Закінчила Архангельську г-зію (1863), вчителювала в м. Холмогори (нині село Архангельської обл., РФ), де одружилася з висланцем із України – етнографом П.С.Єфименком. 1877 переїхала до Чернігова, 1879 – до Харкова. В 1880–90-ті рр. найбільш яскраво проявився наук. хист Є. – активної діячки Історико-філологічного товариства при Харківському університеті. Від 1907 очолювала каф-ру й викладала історію України на Бестужевських вищих жін. курсах у Санкт-Петербурзі. 1910 Харків. ун-т присудив Є. наук. ст. почесного д-ра історії (перша жінка в Росії, яка здобула таке визнання). 1917 переїхала на Харківщину, де мешкала з донькою Тетяною на х. Любочка поблизу с. Писарівка (нині с. Верхня Писарівка Вовчанського р-ну Харків. обл.); там же трагічно загинула.

Є. – авторка праць, написаних на ґрунті народницького підходу до істор. явищ (див. Народницький напрям в українській історіографії) з використанням документальних джерел. У творчому доробку Є. особливе місце посідає "Історія українського народу", розрахована не лише на вузьке коло спеціалістів, а й на широкий загал, в якій висвітлюються істор. процеси в Україні з найдавніших часів до 19 ст.