ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЄФИМЕНКО ПЕТРО САВИЧ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЄФИМЕНКО Петро Савич [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Efymenko_P_S (останній перегляд: 21.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЄФИМЕНКО ПЕТРО САВИЧ

ЄФИМЕНКО Петро Савич (псевд. – Петро Одинець; 1835–20(07).05.1908) – етнограф та історик. Чоловік О.Єфименко (у дівоцтві – Ставровська), батько П.П.Єфименка. Н. в м. Великий Токмак (нині м. Токмак). Навчався в Харків. (від 1855 до виключення 1858) та Московському (1858–59) ун-тах. 1860 за звинуваченням в "українському сепаратизмі" (брав участь у діяльності Харківсько-Київського таємного товариства 1856–1860) був засланий спочатку до Пермської, а потім до Архангельської губ. В м. Холмогори (нині село Архангельської обл. РФ) познайомився з О.Ставровською, яка працювала там учителькою, і невдовзі одружився з нею. На засланні збирав матеріали з етнографії та фольклору, друкував свої розвідки в час. "Основа" у Санкт-Петербурзі. Згодом опублікував зібрані матеріали в "Сборнике народных юридиче-ских обычаев Архангельской гу-бернии". (1869), "Материалах по этнографии русского населения Архангельской губернии" (ч. 1–2. 1877–78) та в ін. виданнях. Після заслання, термін якого закінчився 1870, служив у містах Воронеж і Самара (нині обидва – міста в РФ), з 1877 – у м. Чернігів. 1879 переїхав до м. Харків, де певний час працював у Харків. від-ні Дворянського банку. Із виходом у світ час. "Киевская старина" став його активним дописувачем, подавав матеріали переважно на теми з історії часів Гетьманщини. Разом з Д.Багалієм та ін. укр. діячами доклав багато зусиль до організації історичного архіву при Харківському історико-філологічному товаристві. Вивчав укр. та рос. звичаєве право, історію промислів, побут нас. Черні-гівщини та Харківщини. Був одним з укладачів і редакторів "Харківського календаря" (1884–87). У статті "К вопросу об укра-инском народничестве", яку опублікував під псевд., розкрив особливий характер укр. народництва і висловив своє неприйняття марксистського трактування цього руху.

П. у м. С.-Петербург.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. Заволоцкая чудь. Архан-гельск, 1869
  2. Приданое по обычному праву крестьян Архангельской губер-нии. СПб., 1873
  3. Договор найма по-слуха. СПб., 1878
  4. Сборник малорос-сийских заклинаний. Программа для собирания народных поверий в Южной России. "ИРГО", 1886, прилож. 4
  5. Архив Малороссийской коллегии при Харьковском универ-ситете. "Киевская старина", 1882, январь
  6. Последний писарь Войска Запорожского Глоба. Там само, 1882, август
  7. Ссыльные малороссияне в Архангельской губернии. 1708–1802. Там само, 1882, сентябрь
  8. Шпитали в Малороссии. Там само, 1883, апрель
  9. Могилы гетьманцев в Лебедине. Там само, 1884, апрель.
Література:
  1. Пыпин А.Н. История русской этнографии, т. 1–2. СПб., 1890–91
  2. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923
  3. Разумова А.П. Из истории русской фольклористики. М.–Л., 1954 (бібліографія).

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЄФИМЕНКО ОЛЕКСАНДРА ЯКІВНА
  • ЄФИМЕНКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКЕ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ХАРКІВСЬКО-КИЇВСЬКЕ ТАЄМНЕ ТОВАРИСТВО (1856)
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ТОКМАК, МІСТО ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛ.
  • ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО

  • Пов'язані терміни:
  • ЄФИМЕНКО ОЛЕКСАНДРА ЯКІВНА
  • ЄФИМЕНКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА УКРАЇНИ, КОМІСІЯ ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ НАРОДНОГО (ЗВИЧАЄВОГО) ПРАВА УКРАЇНИ (З 1921), КОМІСІЯ ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ЗВИЧАЄВОГО (НАРОДНОГО)ПРАВА УКРАЇНИ (З 1925), КОМІСІЯ ІСТОРІЇ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА (З 1931)
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (ТЕОФАН) ГАВРИЛОВИЧ
  • НАРОДОЛЮБЦІ
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР
  • ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)