ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ

  Бібліографічне посилання: Яроцький П.Л. ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ekumenichny_rukh (останній перегляд: 21.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ

ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ (екуменізм – від грец. οίκουμένη – всесвіт; заселена земля) – об'єднавчий рух християн. церков (див. Християнство), започаткований на Всесвітній місіонерській конф. 1910 в м. Едінбург (Велика Британія). Набув нових форм і динамічної спрямованості після 1948, коли було створено Всесвітню раду церков (ВРЦ), до якої увійшла більшість протестантських (див. Протестантизм), а також правосл. (див. Православ'я) та старокатол. церков. В Е.р. бере участь і РКЦ (див. Католицизм, Римська курія). Один із 16 документів, прийнятих II Ватиканським собором (1962–65), має назву "Декрет про екуменізм". У трав. 1995 папа Іоанн Павло II видав послання про екуменічний обов'язок християн. церков – "Хай будуть усі єдині".

Утворення ВРЦ не привело до ліквідації віросповідних відмінностей, проте сприяло процесам інтеграції в реліг. житті, зокрема повороту в богословських дослідженнях до опрацювання заг. "екуменічної еклезіології", пошуку шляхів "єдиного богослужіння". Теологи-екуменісти погоджують окремі розбіжності в реліг.-догматичних положеннях й водночас захищають уже усталені традиційні богословські догмати.

Е.р. є складним, суперечливим процесом. Різні точки зору на природу та ступінь християн. інтеграції в умовах заг. кризи релігії в сучасному секуляризованому світі не дають змоги екуменістам опрацювати єдину концепцію об'єднання християн. церков. Тому нині Е.р. розвивається переважно в таких напрямках: 1) міжконфесійний рух, 2) федерація церков, 3) повне взаємне визнання, 4) органічний союз.

Керівні органи Е.р. співпра-цюють з різними міжнар. християн. конфесійними об-нями (Всесвітньою лютеранською федерацією, Всесвітньою методистською радою, Всесвітнім альянсом реформатських церков, англіканськими (ламбетськими) конференціями та ін.) і міжконфесійними об-нями в нац. масштабах окремих країн (зокрема, Нац. радою церков Христа в США, Брит. радою церков та ін.). ВРЦ співпрацює з такими реліг. екуменічними орг-ціями, як Конференція церков Тихоокеанського регіону і Всеафр. конференція церков, підтримує стосунки з різними галузевими міжнар. орг-ціями, зокрема Всесвітньою федерацією студентів-християн.

Після проголошення незалежності України активну участь в екуменічних зустрічах бере Українська греко-католицька церква. Однак укр. православ'я, яке поділене на кілька церков, поки що залишається поза світ. екуменічним рухом.

дата публікації: 2005 р.

Посилання:
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПРОТЕСТАНТИЗМ
  • РИМСЬКА КУРІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ВСЕСВІТНЯ РАДА ЦЕРКОВ (ВРЦ)

  • Пов'язані терміни:
  • АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • АНТІОХІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • ІОАНН ХХІІІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)